До виборів у Сполучених Штатах Америки прикута увага усього світу. Україна не виняток, адже від того, хто заволодіє Білим домом, залежить і допомога для подальшої боротьби проти Росії.
Повномасштабна війна триває вже третій рік, і зараз ми перебуваємо в критичному моменті, який потребує нового підходу. Україні слід зміцнити свої позиції перед будь-якими можливими мирними переговорами. Багато чого в цьому процесі залежатиме від нашого головного союзника – США.
Кандидат у президенти США від Республіканської партії Дональд Трамп неправдоподібно обіцяє домовитися з російським диктатором Путіним та “закінчити війну за один день”, а якщо Україна відмовиться від його пропозиції, погрожує припинити допомагати. Водночас кандидатка від Демократичної партії Камала Гарріс заявила про подальшу підтримку України, але якою вона буде насправді, наразі сказати важко.
Президент України Володимир Зеленський намагається вірити і Трампу, і Гарріс та у вересні представить їм обом свій “план перемоги”, попередньо обговоривши його з чинним президентом США Джо Байденом.
Чого чекати Україні від кандидатів у президенти США та їхніх команд – у матеріалі OBOZ.UA.
Чи стане президентство Гарріс “перезавантаженням” для України?
Віцепрезидентка і кандидатка в президенти США Камала Гарріс активно підтримувала й підтримуватиме Україну в її боротьбі проти Росії – саме такий меседж пролунав під час нещодавнього з’їзду Демократичної партії. Однак від моменту початку повномасштабного вторгнення РФ ключові американські чиновники – радник Байдена з національної безпеки Джейк Салліван, директор ЦРУ Вільям Бернс, держсекретар Ентоні Блінкен і міністр оборони Ллойд Остін – здійснили візит до Києва, продемонструвавши солідарність. Гарріс же не була в Україні жодного разу за цей час. Але на початку цього літа Гарріс відвідала мирний саміт, який був організований Україною у Швейцарії. Західна преса писала, що її зустріч із президентом України Зеленським була “такою ж формальною, як і попередні”.
Вважається, що за свого ймовірного президенства Гарріс розглядатиме два варіанти щодо України. Або це буде продовженням чинної політики президента США Джо Байдена, або ж посилення і ще більш рішуча позиція. Тобто як мінімум допомога триватиме, що вже позитив. Адже Гарріс буде змушена довести і світові, і американському суспільству, що вона є дуже “принциповою та жорсткою” президенткою і виконує свої обіцянки. Вона доводитиме, що рішуче протистоятиме авторитарним режимам, у тому числі й Росії. Однак якою насправді буде допомога, поки велике питання, яке залежить не лише від лідера Штатів, а й від волі Конгресу.
Багато демократів стверджують, що в політиці Байдена щодо України немає нічого принципово поганого. Навпаки, його радники та прихильники пояснюють, що він залишився вірним своїй заявленій на самому початку меті підтримувати Україну “стільки, скільки потрібно”, уникаючи при цьому прямого конфлікту з Росією.
Проте дотримання стратегії не гарантує її успіху. І хоча Байдену вдалося створити широку міжнародну коаліцію на підтримку України, межі такого обережного підходу стають очевидними – українцям дедалі важче протистояти Росії, тому потрібен кардинально новий підхід, або все завершиться поразкою і принизливою мирною угодою, умови якої російський диктатор озвучив напередодні саміту в Швейцарії.
Ще один неоптимальний результат обережного підходу чинної адміністрації полягає в тому, що політика США щодо України на сьогодні частіше диктується з табору Дональда Трампа, а не із самого Вашингтона. Прагнучи не порушувати питання про Україну під час передвиборчої кампанії, команда Байдена, а тепер і Гарріс, по суті, дозволила Трампу формувати свої меседжі навколо будь-якої майбутньої мирної угоди. Такий підхід дав можливість експрезидентові надовго відкласти голосування в Конгресі США щодо ухвалення пакету у 60 млрд для України. На сьогодні саме Трамп і його радники знову починають розмову про те, “як і коли має закінчитися війна”.
Гарріс має знову взяти контроль над політикою США щодо України – справами, які повинні чітко дати зрозуміти, що цю війну можна завершити сприятливо лише шляхом демонстрації сили, адже РФ, як і раніше, націлена виключно на знищення незалежної України.
Що може зробити Гарріс, аби показати, що Україна для неї у пріоритеті? Наприклад, заявити про готовність зняти застереження щодо використання далекобійної зброї, що постачається Заходом, проти військових цілей на території Росії, а також щодо розміщення інструкторів країн НАТО в Україні. Вона могла б запропонувати новий підхід, наприклад, висловити підтримку США союзникам, які збивають російські ракети чи дрони поблизу своїх кордонів, розглядаючи це як акти самооборони. Та сама Польща вже натякала, що готова це робити. Такий крок не означав би прямого вступу НАТО в конфлікт, але вже був би поза вузького бачення Байденом ролі НАТО у підтримці України.
Проукраїнський “віце”
Перевагою Гарріс над Трампом щодо питання України є Тім Волз, кандидат у віцепрезиденти США від Демократичної партії. Губернатор Міннесоти від самого початку активно підтримував Україну. 25 лютого 2022 року він спільно з губернатором Огайо, республіканцем Майком ДеВайном оголосив про двопартійну підтримку України від імені Ради губернаторів. Згодом Волз підписав законопроєкт про припинення інвестицій і контрактів Міннесоти в Росії та Білорусі. У квітні 2023 року він у складі двопартійної групи губернаторів провів онлайн-зустріч із президентом України.
“Міннесота стоїть з Україною. Міннесота є “гордим будинком” для багатьох українських сімей, і ми продовжуватимемо вітати та підтримувати українських біженців у нашому штаті”, – зазначив тоді демократ.
У лютому цього року Волз відвідав посольство України в США.
“Я відвідав українське посольство, аби встановити офіційне партнерство між державним, приватним та академічним секторами Міннесоти та Чернігівської області, зміцнюючи зв’язки нашого штату з Україною”, – заявив тоді кандидат у віцепрезиденти.
Плани Трампа: з Путіним про Україну без України
Щодо позиції Трампа, то його слова про Україну майже незмінні, щось на кшталт – “українці не мають сил чинити повноцінний спротив росіянам, США не мають змоги далі витрачати на все це гроші”. При цьому логіки в його заявах і надалі бракує.
Ось, наприклад, остання заява Трампа: “Росія чудово воює взимку. Вони перемогли Німеччину, вони перемогли Наполеона. Вони потужна військова сила, а Україна – ні. Вона ще тримається, бо ми просто виділяємо Україні багато грошей”, – сказав він в інтерв’ю колишньому спецпризначенцю ВМС США Шону Раяну.
До цього в розмові з підприємцем Ілоном Маском Трамп зазначав, що “Україна незабаром не зможе продовжувати бойові дії через брак військовослужбовців, тоді як Росія, як і раніше, є значною військовою силою, а тому не варто марно витрачати гроші”.
Експрезидент продовжує наполягати на тому, що для розмови з “крутими хлопцями” на зразок російського диктатора Путіна чи північнокорейського Кім Чен Ина потрібен американський “крутий хлопець”, тобто він сам.
Трамп завжди нагадує, що під час свого президентства він підтримував із Путіним “добрі стосунки”.
“Я знаю Путіна дуже добре. Сподіваюся, ми знову з ним порозуміємося”, – зазначає кандидат у президенти США. Означає це лише одне – Трамп планує домовлятися з російським диктатором про Україну без України, наплювавши на її інтереси.
Один із трампівських ймовірних “планів” раніше озвучив прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
“Трамп просто не дасть жодної копійки на російсько-українську війну, якщо переможе на виборах президента США. Тому війна закінчиться, бо очевидно, що Україна не може стояти на власних ногах”, – зазначив угорський прем’єр.
Для візуального балансу позиції республіканського кандидата його помічники розробили більш стриманий план примушування України до завершення війни.
Трамп може залишити Україну без військової допомоги, якщо наша країна не погодиться на переговори з Росією – про це говорять два ключові радники експрезидента Кіт Келлог і Фред Флейц (саме вони керували апаратом Ради національної безпеки США в період трампівського президентства з 2017-го по 2021 рік). За їхньою пропозицією, до якої Трамп нібито поставився “приязно”, певний ультиматум з боку США буде надіслано і Росії, яку попередять, що будь-яка відмова від переговорів призведе до посилення американської підтримки України. Згідно з пропозицією радників, встановлення перемир’я планується на існуючій лінії фронту.
“Ми говоримо українцям: “Ви маєте сісти за стіл переговорів, і якщо ви не погодитеся, то підтримка з боку США вичерпається”, – каже Келлог. – А Путіну: “…Якщо ви не сядете за стіл переговорів, то ми дамо українцям усе необхідне, аби вбити вас на полі бою”.
Окрім того, радники Трампа пропонують йому “задобрити” Путіна обіцянкою надовго відкласти вступ України до НАТО.
Що саме обере Трамп, поки не знає, ймовірно, навіть і він сам. Але вже сьогодні очевидно, що для України це буде варіант із серії поганий або дуже поганий.
Українофобська права рука
Як і Гарріс, Трамп запропонував свою кандидатуру на посаду віцепрезидента. Ним став сенатор від Огайо Джей Ді Венс, який є одним із найбільших противників виділення допомоги Україні в американському політичному бомонді. Європейці вже заявляють, що “призначення Венса кандидатом у віцепрезиденти стане катастрофою як для України, так і для ЄС”.
Венс, який став сенатором у січні 2023 року, відігравав головну роль у блокуванні законопроєкту про допомогу Україні в Сенаті, і хоча ця спроба провалилася, політик тоді заявив: “Ми змогли досить чітко донести, що Америка не може виписувати порожні чеки нескінченно”.
Сьогодні кандидат у віцепрезиденти США виступає за закріплення нейтрального статусу України (на його думку, це основне, чого прагне Путін) та не вірить у можливість “стратегічного прориву” Києва. Він вважає, що Україна за будь-яких мирних домовленостей буде змушена піти на територіальні поступки РФ, а надання їй військової допомоги не зможе вплинути на хід “конфлікту”. Головна ідея Венса у зовнішній політиці – швиденько домовитися з Путіним щодо України, викреслити питання допомоги з порядку денного США та зосередити всі ресурси проти Китаю. У цьому й криється головна загроза для України, адже ні про який “мирний план” не йдеться, все зведеться до банального торгу без участі України, але за її рахунок.
Треба дружити з обома кандидатами
“На мій погляд, Україна має вітати будь-який вибір американського народу та налагоджувати співпрацю з обома кандидатами. Водночас Гарріс, на мою думку, продовжуватиме лінію щодо України, яка була характерною для адміністрації Обами та Байдена. Тобто максимально обережний підхід. Що стосується Трампа, то зважаючи на його характер та манеру вести справи, зараз ще важко сказати, чого саме чекати від нього”, – таку думку в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA висловив ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.
На думку дипломата, щодо ймовірної політики Гарріс, то безумовно, будуть нюанси і певні корекції, але загалом чекати від неї “революційних змін” стосовно підтримки України в той чи інший бік не доводиться. Демократи проводять неоліберальну лінію – “за все хороше, проти всього поганого, з поправками на те, щоб не було війни”.
“Я думаю, ця лінія буде визначальною, без поправки на те, хто в Гарріс буде держсекретарем чи радником з Нацбезпеки. Це все буде, я думаю, підлаштовуватися під цю загальну тему балансу, не провокування, не ескалації. І тому українцям революційних змін з приходом Гарріс чекати не варто.
Якщо в останні місяці своєї влади Байден таки схвалить рішення, щоб ми били по території Росії на ту глибину, яка потрібна, тоді це буде продовжено і Гарріс. Якщо не буде такого рішення, то чекати від неї чогось надзвичайного, мені здається, – справа доволі складна”, – відзначив Огризко.
На думку дипломата, щодо Трампа ситуація значно складніша для України через те, що він людина складна з погляду емоційних рішень, неврівноважена, непередбачувана.
Єдиний спосіб його зацікавити – мати низку економічних пропозицій, які для нього і для США були б вигідними. Починаючи від необхідності переозброювати всю Європу американським озброєнням і аж до того, що пропонує Помпео, ексдержсекретар за президента Трампа – щоб українські війська замінили американські в Європі. Це дасть Америці колосальний плюс – не треба буде використовувати так багато грошей на утримання військ у Європі. Тобто підійти з погляду бажання Трампа на всьому заробити. От тоді, на думку Володимира Огризка, його позиція щодо України буде зовсім іншою, ніж зараз, коли ми просто стоїмо і просимо – дайте нам ще 50 чи 60 млрд доларів. У такій позиції ми будемо завжди в програші.
“Насправді треба перевертати цю ідеологію в абсолютно інший бік. Це наша боротьба зі спільним ворогом, і якщо ви хочете, щоб ми його стримали, то будь ласка, допомагайте, та ще й на цій боротьбі можете добре заробити. Я думаю, такий підхід Трампа зацікавить. І навіть такі, скажімо так, непроукраїнські особи, як Венс, якого він хоче зробити своїм віцепрезидентом, не зможуть заперечити Трампу, бо всі важливі рішення він схвалює особисто.
Так що загалом наша майбутня співпраця з американцями залежить від двох факторів. Наскільки ми будемо прагматичними в підходах і до однієї, і до іншої партії, і головне, чи збережемо добрі відносини як із демократами, так і з республіканцями. Тоді є шанс через активну дипломатичну роботу, через переконання, через логіку і цікаві пропозиції виходити на ті рішення, які нам будуть потрібні, попри те, хто буде перебувати в Білому домі”, – констатував Володимир Огризко.
Джерело: OBOZ.UA
