Вихід Сил оборони України з Вугледара спричинив втрату вогневого контролю над важливим логістичним вузлом – залізничною станцією у Волновасі. Тепер ворог отримав можливість покращити постачання свого угруповання на півдні Запорізької області. Таким чином, втрата Вугледара може призвести до трьох наслідків: збільшення постачань озброєнь і техніки для окупаційної армії на Запоріжжі, небезпеки удару з флангу по українському угрупованню, що діє в цьому регіоні, а також до зростання загроз для українського угруповання, яке захищає Курахове.
Проте, згідно з оцінками, окупаційна армія, яка активно вихолощує свій ресурс, буде змушена суттєво знизити наступальну активність – або найближчими днями та тижнями, або протягом лічених місяців.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.
– В Інституті вивчення війни (ISW) дійшли висновку, що російська окупаційна армія не має в своєму розпорядженні доступного особового складу та техніки в обсязі, необхідному для ведення інтенсивного наступу протягом невизначеного часу. За їхніми оцінками, операція армії РФ на сході України може завершитися найближчими місяцями чи навіть тижнями. Зокрема, з тієї причини, що до Донецької та Харківської областей противник направив значну частину своїх оперативних резервів. Чи погоджуєтесь ви з такими оцінками? Чи може російська армія суттєво знизити свій темп?
– Ми з вами неодноразово під час інтерв’ю обговорювали варіанти розвитку ситуації на полі бою через вихолощування російських резервів та ресурсів. І це логічно, адже де-факто російська армія перебуває у стані наступу починаючи з середини жовтня минулого року.
Очевидно, що колись ці ресурси мають закінчитися. Коли? На початку серпня генерал Буданов заявив, що росіяни залишили ресурси на півтора-два місяці активних наступальних дій. Тобто фактично 7 жовтня, на думку генерала Буданова, – це та сама дата, коли відбудеться повне вихолощування російських резервів і ресурсів і, відповідно, російська армія буде змушена брати оперативну паузу. Чи станеться це чи ні, ми дізнаємося через 3-4 дні (інтерв’ю записувалося 4 жовтня. – Ред.).
Але ключовим чинником, який впливає ситуацію на полі бою, є чинник ресурсів. Якщо я вибиратиму між інформацією, озвученою генералом Будановим та ISW, то, безумовно, я віддам перевагу генералу Буданову, керівнику військової розвідки. Він має доступ до всього пласта інформації, зокрема непублічного характеру. І свої заяви він робить на підставі наявної інформації.
Чи станеться, що саме 7 жовтня росіяни закінчать ресурси для просування на полі бою? Такого варіанта я відкидати не можу, хоча ті події, що відбуваються на фронті, поза цією логікою.
– Чому?
– Тому що де-факто російська армія як мінімум на чотирьох напрямках кидає на українську землю не лише величезну кількість особового складу, а й техніки, озброєнь, обладнання. Таке відчуття, що або це “фол останньої надії”, кажучи футбольним терміном, або у росіян все ж таки є додаткові сили та засоби, які вони готові використати, і тому прогноз генерала Буданова дещо відрізняється від тих реалій, які є і будуть на полі бою. Подивимося.
Але про що б ми не говорили, фактор ресурсів є визначальним. Він визначатиме і ведення бойових дій, і його інтенсивність, і навіть варіативність задіяння противником його зусиль і засобів у різних ділянках фронту.
– Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на сході нашої країни?
– Зараз ми говоримо про чотири основні напрямки: Куп’янський, Лиманський, Покровський та Курахівський. Очевидно, що противник, зосередивши зусилля на цих напрямках, намагається сформувати плацдарми для подальших перспективних наступів у напрямі Слов’янської та Краматорської агломерації.
У першому випадку, якщо ми говоримо про Курахове та Покровськ, через Костянтинівку і далі на північ, якщо ми говоримо про Лиманський напрямок, то з північно-східної частини у напрямку Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Пів року тому ми прогнозували, що таких плацдармів для наступу російської армії може бути три. Третій напрямок – з боку Часового Яру. Але противник загруз у боях у районі Часового Яру. Він насилу перетнув канал Сіверський Донець і веде бої в міській забудові на захід від каналу, але не настільки успішно, як би йому цього хотілося.
Його неуспішність пов’язана з необхідністю противника залучити частину тих сил і засобів, які перебували на цій ділянці фронту, для передислокації на територію Курської області. Це якраз відповідь на запитання, чи потрібно було українській армії організовувати наступ у Курській області. Так, треба було. 40-45 тисяч російських військовослужбовців, які зараз задіяні там для купірування українського плацдарму, могли б діяти у напрямку на Часів Яр, на Покровськ, на Торецькому чи іншому напрямку.
– Як ви оцінюєте актуальні ризики щодо подальших дій окупаційної армії?
– Ми говоримо про ці ризики тут і зараз, не розуміючи, наскільки росіянам вистачить ресурсів. Проте з урахуванням інтенсивності бойових дій ризиків їх існує два. І вони є абсолютно реальними.
Перший – ризик втрати контролю з боку української армії над містами Селидове та Торецьк. Саме там зараз складається найскладніша ситуація, саме там противник задіює максимум своїх сил та засобів для реалізації завдання щодо окупації цих населених пунктів.
– Селидове, Торецьк, а також уже залишений Силами оборони Вугледар. Чи є ці населені пункти знаковими із суто військового погляду?
– Безумовно, втрата кожного із цих населених пунктів – це тактичний неуспіх української армії. Але у випадку з Вугледаром цей тактичний неуспіх може бути трансформований в оперативно-тактичний, тобто вище статусом. Чому? Тому що із втратою Вугледара ми припиняємо вогневий артилерійський контроль над залізничною станцією Волноваха і, відповідно, залізничними магістралями, які противник використовує для постачання озброєнь та техніки свого угруповання, що діє не лише на півдні Донецької області, а й на півдні Запорізької області. І це проблема.
Звичайно, є й інші засоби ураження – керовані авіабомби, ракети, дрони-камікадзе, але коли під вогневим контролем знаходилася залізнична станція Волноваха, це була ефективніша, дієвіша конструкція. Зараз ми таку можливість втрачаємо.
– До чого може призвести втрата Вугледара?
– До збільшення обсягу постачання озброєнь, техніки, боєприпасів за допомогою залізничної інфраструктури для потреб російського угруповання, що діє на півдні Запорізької області. Спікер профільного угруповання військ ЗСУ Влад Волошин заявив, що спостерігається інтенсифікація бойових дій з боку російської армії саме на півдні Запорізької області. За наявності відповідних ресурсів обсяги і масштаби бойових зіткнень тут можуть лише зростати.
Другий фактор – із втратою Вугледара постає абсолютно реальна загроза для східного флангу українського угруповання, яке діє на півдні Запорізької області.
Третій фактор – це загроза для українського угруповання, яке обороняє Курахове. У цей час там ведуться бойові дії на східному фасі цього оборонного вузла – противник атакує саме там. У разі, якщо противник зможе подолати вузол опору українських Сил оборони в районі Богоявленки, виникає загроза атаки на Курахівський вузол оборони з двох сторін, з півдня та зі сходу, що суттєво ускладнює позиції наших Сил оборони та створює проблему кризового рівня для наших захисників.
Безумовно, не слід говорити про те, що навіть втративши контроль над Селидовим та Торецьком, фронт обвалиться. Ні. Росіяни фізично не мають ресурсів для масштабного, оперативно-тактичного рівня просування вглиб оборони українських сил. Проте наші території вони потихеньку відгризають. Як бачимо, ця тактика – оперативних півоточень і флангових ударів – дає ці результати.
Чому український Генштаб досі не відпрацював механізму ефективних контрдій, мені невідомо. А втім, можемо констатувати, що втрата нами контролю над низкою населених пунктів на території Донецької області зумовлена тим, що ми дієвим чином оборонні дії з урахуванням такого формату дій російської армії.
Є безліч прикладів цього, починаючи з боїв у районі Лисичанська, далі Соледар, далі Бахмут, Авдіївка… Росіяни діють приблизно за однією схемою. Ми поки що не маємо ефективних механізмів протидії такій тактиці супротивника.
Росіяни готові покласти на вівтар своєї перемоги величезну кількість сил, коштів та ресурсів. І всяке їхнє територіальне придбання викупляється величезною кількістю людських і матеріальних втрат. Як завжди, росіяни воюють за допомогою живої сили, організовуючи так звані м’ясні штурми, буквально трупами своїх солдатів вистилаючи шлях до матеріальних надбань. Думаю, зведення Генштабу повною мірою відбивають катастрофічний рівень втрат російської армії.
Але при цьому дуже обережно оцінюю ймовірність того, що станом на 7 жовтня у росіян закінчаться ресурси для продовження масштабних наступальних дій. Можливо, трохи згодом, як про це говорить Інститут вивчення війни. Бо колись у росіян мають закінчитись ресурси. Адже буквально через два тижні буде рівно рік, як російська армія постійно перебуває у стані наступу.
Класична військова наука стверджує, що наступальні дії такого масштабу та формату передбачають тимчасовий лаг від 3 до 6 місяців. А тут майже 12 місяців. Це поза логікою науки. Можливо, нинішня російсько-українська війна внесе певні корективи в класичну військову науку щодо оперативних і стратегічних можливостей противника під час наступальних дій.
Джерело: OBOZ.UA
