Слова президента Володимира Зеленського на пресконференції в Брюсселі про те, що безпеку України може забезпечити або НАТО, або ядерна зброя, викликали великий резонанс. У німецькому виданні Bild заявили, що Україна серйозно розглядає можливість поновлення своїх запасів ядерної зброї. Ну а російська пропаганда взагалі забилася в істериці, що ми готуємо міфічну “брудну бомбу”.
Про те, яку ядерну зброю мала Україна після розпаду СРСР, чому її втратила і чи може “відновити”, – читайте в матеріалі OBOZ.UA.
Ядерна зброя в Україні
Станом на 1991 рік Україна мала третій за кількістю ядерний арсенал світу. До нього входило:
– 176 міжконтинентальних балістичних ракет у складі 43-ї ракетної армії: 130 рідкопаливних SS-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних SS-24 (по десять боєголовок кожна) у шахтних пускових установках;
– стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160: від 30 до 43;
– ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156;
– тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200.
Тактичне озброєння Україна могла контролювати, бо воно не вимагало спеціальних кодів. А ось стратегічне – ні, “кнопка” була у Москви.
Коли і чому Україна втратила ядерний статус
Остаточно це сталося 2 червня 1996 року.
Справа в тому, що після проголошення Україною незалежності постало питання про подальшу долю потужного ядерного арсеналу, що розміщувався на її території. До Декларації про державний суверенітет України, ухваленої Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року і яка була елементом зовнішньополітичної доктрини, входили фундаментальні принципи без’ядерності (“не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї”).
Це питання було принциповим і для США та Росії, які однозначно хотіли бачити Україну без’ядерною державою, і вони тиснули на нашу країну з метою цього досягти. Державне керівництво, здебільшого через позиції тодішнього президента Леоніда Кравчука та голови СБУ Євгена Марчука, відразу пішло шляхом найменшого опору і почало активно декларувати наміри про відмову від ядерної зброї та позбавлення України ядерного статусу.
Так, з 1992 року в Україну почали курсувати делегації з Вашингтона та Москви. Американці пропонували знищити весь ядерний арсенал, а росіяни просили передати всю ядерну зброю РФ.
7 травня 1992 року тодішній президент України Леонід Кравчук надіслав до США листа, в якому значилося: “Україна забезпечить знищення всієї ядерної зброї, включаючи стратегічну наступальну зброю, розміщену на її території”.
Всі тактичні ядерні боєприпаси були оперативно переміщені на російські заводи для знищення ще у першій половині 1992 року, а останній ешелон прибув до РФ на початку травня, на 25 днів раніше запланованої дати.
Масандрівськими угодами від 3 вересня 1993 року передбачалися шляхи та основні принципи утилізації ядерної зброї, розташованої на території України, а також порядок здійснення гарантійного та авторського нагляду за експлуатацією стратегічних ракетних комплексів, розташованих на територіях України та РФ.
16 листопада 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Цими діями було затверджено, що Україна є власником усієї ядерної зброї, яка отримала у спадок від СРСР і має намір повністю її позбутися, використовуючи надалі атомну енергію лише з мирною метою. В обмін на це найбільші ядерні держави мали забезпечити Україні безпеку та виключення будь-яких форм агресії чи тиску.
А 5 грудня 1994 року між Україною, Російською Федерацією, Великою Британією та Сполученими Штатами Америки було підписано так званий Будапештський меморандум, за яким вище перелічені учасники повинні поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, утримуватись від будь-яких проявів агресії щодо України, зокрема й від економічного тиску.
У червні 1996 року Україна повністю виконала свої домовленості – всі ядерні боєголовки були передані для знищення в Росію, а засекречені стратегічні бази переведені в невійськове використання. Своїх зобов’язань гаранти не виконали.
Обіцяли – обдурили
Підписантом Будапештського меморандуму від України був президент (1994-2005 рр.) Леонід Кучма. Через роки він зізнався, що його попереджали про наслідки. Про це він розповів під час виступу на щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES) у 2017 році.
“Коли підписували цей меморандум, у мене особисто була стовідсоткова впевненість, що ось Україна отримала такий документ, з яким ми зможемо жити спокійно… А ще там було написано стільки, як у казці про золоту рибку. Але рибка десь швидко зникла”, – зізнався Кучма.
Він згадав, як тоді вирушив з візитом до президента Франції Франсуа Міттерана.
“Душевно поговорили. Він дуже привабливий був. Він сказав: “Молода людина, вас ці підписанти обдурять“. Я йому: “Та ви що! Господи! Обдурить президент Америки, прем’єр-міністр Великої Британії? А тим більше президент РФ Єльцин, мій дуже добрий друг? Ніколи! Він завжди виступав за територіальну цілісність”, – навів фрагмент тієї розмови Кучма.
За словами експрезидента, “минуло 20 років – і нас обдурили, на повну”, маючи на увазі агресію Росії проти України, що почалася в 2014 році.
Чи можна “повернути” ядерну зброю
17 жовтня німецьке видання BILD опублікувало матеріал, у якому стверджується, що начебто Україна лише за кілька тижнів може виготовити ядерну зброю.
“У нас є матеріали, у нас є знання. Якщо буде віддано наказ, нам знадобиться лише кілька тижнів, щоб мати першу бомбу”, – нібито розповів журналістам видання український високопосадовець.
У матеріалі BILD також йдеться про те, що Україна не змириться з другим походом росіян на Київ. “У цьому випадку буде відновлено український ядерний арсенал, від якого країна добровільно відмовилася у 1990-х роках”, – пише видання.
Також у матеріалі стверджується, що кілька місяців тому вже було проведено закриті обговорення з політиками та службовцями щодо можливості поновлення ядерного арсеналу.
Міністерство закордонних справ України вже офіційно спростувало інформацію про плани України щодо розробки зброї масового знищення. Цю інформацію в МЗС назвали “інсинуаціями неназваних джерел видання BILD”.
Представник МЗС України Георгій Тихий наголосив, що Україна була і залишається “відданою учасницею Договору про нерозповсюдження ядерної зброї”, тоді як “Москва створює неприйнятні загрози для ядерних об’єктів на території України”.
Про те, що Україна не будує ядерної зброї, заявив і Володимир Зеленський. Наголосивши, що наш пріоритет – вступ до НАТО.
Що стосується безпосередньо розробки в Україні ядерної зброї, то, на думку експертів, ми не маємо такої можливості.
Ще напередодні початку повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну керівниця Центру нерозповсюдження ядерної зброї Поліна Сіновець розставила крапки над “і” у коментарі ЗМІ.
“Нам ніхто не дозволить цим займатися. Неможливо створити ядерну бомбу, щоб ніхто цього не помітив. Не вийде так, що ми б “по-тихому” зробили ядерну бомбу, як Північна Корея. Або ми відгороджуємось від усього світу і робимо ядерну бомбу, у що я не вірю, або ми абсолютно нічого такого не робимо”, – розповіла Сіновець.
За її словами, також в Україні ніколи не було повного паливного ядерного циклу, завдяки якому можна було б створити ядерну зброю.
“У нас відсутні два елементи – ми не збагачуємо уран і не виділяємо плутоній з палива. В одному кілограмі природного урану 7 грамів урану, який можна використовувати для ядерної зброї. Щоб вичленувати цей матеріал, потрібно створювати великі виробництва зі збагачення урану. Також виділення плутонію з палива – дуже складний і затратний процес. Плутоній потрібно діставати з реактора і працювати з ним у спеціально обладнаних лабораторіях, оскільки він є радіоактивним. Це величезний промисловий масштаб, який потребує грандіозних грошей, і навряд чи МВФ дасть на це кошти Україні”, – пояснила Поліна Сіновець.
Джерело: OBOZ.UA
