Як повідомляє китайська преса, уряд Монголії не вніс газопровід “Сила Сибіру-2”, що з’єднує Росію та Китай, до своєї програми державного економічного та інфраструктурного розвитку до 2028 року. Фактично йдеться про неприховану відмову від реалізації проєкту, який розглядається у Кремлі як “одне з важливих джерел” наповнення бюджету в умовах довготривалої війни.
Китай та Монголія не погоджуються на російські умови
Як відомо, Росія має величезні запаси нафти й газу, тому торгівля енергоресурсами є одним із головних аспектів її економічних відносин із Китаєм, який за першу половину 2024 року імпортував 75,4 мільйона тонн природного газу. Відповідно, стратегічна важливість реалізації проєкту “Сила Сибіру-2” для Росії вкрай велика. Однак позиція Монголії та Китаю може суттєво вплинути на долю цього проєкту. Зокрема, цінові розбіжності з Москвою, а також побоювання Китаю щодо вторинних санкцій із боку західних країн можуть остаточно підштовхнути Китай до відмови від реалізації російського проєкту.
На це натякнув Мунхнаран Баярлхагва, чиновник Ради національної безпеки Монголії, який зазначив: “Ми вступаємо в тривалу паузу, коли Москва більше не вірить, що зможе отримати бажану угоду від Пекіна, і, ймовірно, відкладе проєкт до кращих часів”.
Крім того, він заявив, що Китай незадоволений “Газпромом” через те, що компанія бажає в односторонньому порядку контролювати монгольську ділянку трубопроводу.
“Це означало б раптове і довгострокове посилення впливу Москви в Монголії на шкоду Пекіну”, – зазначив монгольський урядовець.
Китай хоче отримувати газ за внутрішньоросійськими цінами
Як стало відомо західній пресі, Китай наполягав на тому, що готовий платити за газ, який постачатиметься через “Силу Сибіру-2”, ціну, близьку до внутрішніх цін на паливо до РФ. При цьому в умовах війни та санкцій внутрішньоросійські ціни на газ тримаються на прийнятному для російського населення рівні лише завдяки величезним державним субсидіям.
Крім того, відомо, що Пекін хоче закуповувати лише невелику частину того обсягу палива, на постачання якого розраховані потужності газопроводу. Такі умови можуть зробити проєкт “Сила Сибіру-2”, який і без того не дотягував за рентабельністю до “Північних потоків”, ще більш збитковим.
Отже, як підсумував спеціаліст з Росії та Центральної Азії Шанхайської академії суспільних наук Лі Ліфань: “Монголія сподівається отримати інвестиції від Китаю та Росії, але Росія не має грошей, а Китай не поспішає будувати трубопровід”.
“Газпром” може зіткнутись із проблемою надмірного видобутку
Таким чином, для російського “Газпрому” вимальовується доволі катастрофічна ситуація, коли в країні налагоджено видобуток доволі великого обсягу газу, але Європа вже не є основним споживачем. Тому ці обсяги слід продавати, адже сховища не можуть вмістити газ, видобуток якого ведеться в режимі нон-стоп 24 години на добу місяцями й роками.
Відповідно “Сила Сибіру-2” мала б стати частковою альтернативою європейського ринку, але й тут Росію спіткали величезні проблеми. Фактично Китай не має наміру прив’язуватися до одного джерела постачань газу, тим паче, що співробітництво із Росією на такому рівні несе ризики застосування санкцій.
Також характерно, що за підсумками візиту президента РФ Володимира Путіна до КНР у травні 2024 року жодних серйозних зрушень у долі проєкту не було озвучено, хоча ця тема й анонсувалась у порядку денному зустрічей із керівництвом Китаю.
Підвищувати ціни для росіян або рухатись до банкрутства: два варіанти для “Газпрому”
Також немає форсування проєкту газового хаба разом із Туреччиною, адже турецький президент Реджеп Ердоган теж використовує проблеми російського “Газпрому” в інтересах своєї країни. Тому нещодавній візит Володимира Путіна до Азербайджану є прикладом того, наскільки кремлівське керівництво стурбоване потенційно катастрофічними наслідками ситуації, що складається.
Тут необхідно згадати, що в ході військової операції ЗСУ під контролем України опинилась надважлива газова інфраструктура в районі міста Суджа, від якої залежить доля тої частини російського газового експорту, який досі йде до деяких європейських країн.
Загалом є неілюзорні шанси того, що російському урядові буде важко продовжувати тримати низькі внутрішні ціни на газ, адже вони забезпечувались дотаціями коштом величезного газового експорту, який зараз скоротився. Тому потенційне зростання цін на газ для російського населення і промисловості в умовах “перегрітої” військової економіки є дуже ризикованим кроком як з економічної, так і з соціального погляду.
З іншого боку, вельми ймовірна зупинка будівництва газогону “Сила Сибіру-2” неминуче призведе до катастрофічних скорочень доходів “Газпрому”, що ставить під загрозу улюблену Володимира Путіна доктрину “геополітичного домінування через енергоресурси”.
Джерело: OBOZ.UA
