Захід століттями вірить у міф про велич Росії: Україна ж його руйнує, – Foreign Policy

Лео Хейр, побожний християнин із Техасу, нещодавно поповнив довгий список іноземців, яких протягом десятиліть грубо зіштовхувала з собою російська реальність. У 2023 році, розчарувавшись у тому, що він сприймав як занепад своєї батьківщини (наприклад, толерантність до геїв), він перевіз сім’ю до "імперії" кремлівського диктатора Володимира Путіна – суспільства, яке нібито втілювало тверду християнську віру та традиційні сімейні цінності.

Росія надала йому притулок. Яким же шоком стало те, що Лео обманом втратив 66 000 доларів (близько 2,8 мільйона гривень) через росіянина, якому довіряв, залишивши сім’ю без даху над головою, пише оглядач Foreign Policy Крістіан Керіл у своєму матеріалі. Тепер він, як і слід було очікувати, журиться: "Я повірив пропаганді".

Історія Лео – лише свіжий приклад явища, набагато давнішого й набагато впливовішого. Протягом століть російські правителі експлуатували надмірно розіграну уяву мешканців Заходу, які прагнули проектувати власні фантазії на східну імперію. Ця тенденція сягає щонайменше часів Вольтера, який створив образ Росії як толерантної цивілізації, яку він протиставляв релігійному фанатизму Франції.

Він вихваляв Катерину Велику за насадження цінностей Просвітництва серед "варварських" народів євразійської глибинки – аж до того, що аплодував деяким із її найжорстокіших завоювань, пишуть ЗМІ. "Якби я був молодшим, я став би росіянином", – захоплювався він одного разу, хоча насправді туди так і не дістався. Катерина, яка вміла розпізнати піар-подарунок, охоче фінансувала його далеку пропаганду.

На певному рівні привабливість "легко зрозуміти"

За словами експерта, Росія нібито має багату культурну спадщину (хоча закордонні шанувальники зазвичай не помічають прихованих під нею шовіністичних настроїв). Вона водночас є частиною Європи й водночас рішуче неєвропейською країною – суміш, що породжує відчуття таємниці й екзотики.

Іноді, здається, у гру вступає й неявний расизм: багато росіян "виглядають по-європейськи", а російське православ’я є впізнаваним християнським, що спонукає мешканців Заходу робити щодо країни припущення, яких вони ніколи не застосували б до інших авторитарних суспільств Азії чи Близького Сходу.

Якими б не були причини, русофіли схильні бачити те, що хочуть бачити, і не помічати решти. Соціалісти, які відвідували Радянський Союз, не помічали очевидних ознак зубожіння та терору й визнавали лише утопічні декорації, виставлені перед ними господарями. Росія, писав Джордж Бернард Шоу в 1931 році, "відома людьми вражаючих здібностей і безпрецедентної свободи думки" – через три роки після того, як Сталін розпочав першу хвилю показових процесів.

Провідні ЗМІ були не менш схильні до подібних акробатичних трюків. Наприклад, кореспондент New York Times Волтер Дюранті у своїх репортажах із Москви заперечував катастрофу насильницької колективізації та спричинений нею голод в Україні, Казахстані та на півдні Росії, що забрав мільйони життів.

Республіканці з руху MAGA тепер дотримуються тієї ж традиції, заявив Керіл. Коли американська ультраправа діячка Кендіс Оуенс цієї весни приїхала до Росії, вона захоплювалася красою російських храмів, наводячи їх як доказ глибокого християнського благочестя країни, хоча з тим самим успіхом могла б захопитися прекрасними соборами України, до якої ставиться з презирством, зазначає автор.

Вона демонстративно мовчала, коли росіяни через кілька днів після її поїздки розбомбили Києво-Печерську лавру – одну з найсвятіших святинь православного світу. Схоже, Оуенс не усвідомлювала й того, що путінська Росія переслідує баптистів і Свідків Єгови, водночас спонсоруючи агресивний ісламістський режим у Чечні.

Апологети Росії рідко виїжджають за межі великих міст і майже не контактують із пересічними людьми. Інакше вони дізналися б, що росіянам доводиться витрачати набагато більшу частку доходів на їжу, ніж мешканцям Західної Європи, що у них надзвичайно високий рівень розлучень і що країна переживає епідемію домашнього насильства – не в останню чергу завдяки закону про декриміналізацію побиття дружин.

Знову й знову фантазери, які оспівують могутність Росії, не помічають її очевидних ознак слабкості, відсталості, корупції та суспільного розкладу.

Відмахнутися від таких голосів, як від диваків, не вийде: є чимало свідчень того, що вони виявилися ефективними ретрансляторами кремлівських наративів. У 2024 році американська прокуратура висунула звинувачення двом російським агентам за переказ грошей консервативним інфлюенсерам, які поширювали пропутінські погляди.

Втім, у видаванні бажаного за дійсне винні не лише праві, йдеться в матеріалі. У 2009 році Барак Обама та його команда серйозно помилилися, вхопившись за тодішнього президента Росії Дмитра Медведєва як за уявного "поміркованого" реформатора. Майже миттєво стало очевидно, що це чергова кремлівська афера: Медведєв був лише тимчасовою маріонеткою Путіна. Вічний пошук "розумного росіянина" знову обернувся міражем.

Та й загалом американська політична еліта давно має схильність до хибного тлумачення Росії – від радянологів епохи холодної війни до Дональда Трампа. Після повномасштабного вторгнення безліч експертів спотворили свої оцінки, переоцінивши російські можливості: у 2022 році генерал Марк Міллі говорив Джо Байдену, що Київ може впасти за 72 години; аналітик Джон Міршаймер наполегливо пророкував швидку загибель України – ще довго після того, як стало ясно, що російська армія скалічена корупцією, безгосподарністю та технологічною відсталістю.

"Усі ці експерти, мабуть, просто піддалися міфу про російську неосяжність, могутність і силу – ті самі риси, що так довго переконували Трампа, ніби саме на Росію варто робити ставку. Ми маємо бути вдячні українцям за те, що вони показали світові, чому цьому міфу час зникнути", – підсумував Керіл.

Інші новини про Росію

Раніше УНІАН повідомляв, що в разі мобілізації Росія зіткнеться з тими ж проблемами, що й Україна. Минулого року в РФ якісно працювала схема набору контрактників, завдяки якій вдалося набрати 409 тисяч військовослужбовців. Однак цього року ситуація змінилася.

Крім того, ми також розповідали, що росіяни повертаються до готівки, посилюючи тиск на економіку РФ. З початку року обсяг готівки в обігу в Росії зріс на 1,56 трлн рублів.