У Львові попрощалися із загиблими під час російської атаки на світанку 4 вересня. Тоді кілька ракет влучило в будинки біля залізничного вокзалу. Одна з них вибухнула в житловому кварталі. Там загинуло семеро людей, серед них одна дитина. Більшість жертв з одного будинку на вул. Коновальця, 44. Це сусіди, які вирішили спуститися в укриття. Однак уламок ракети розбив сходові конструкції і всі опинилися під завалами.
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.
Вийшли на сходи та загинули
Рано-вранці 4 вересня російські ракети атакували Львів. Потужні вибухи пролунали у районі Львівського вокзалу. У старовинному будинку на вул. Коновальця, 44 люди опинилися на сходовій клітці, вони намагалися спуститися вниз в укриття. Однак уламок ракети зруйнував конструкції сходів, і всі опинилися під завалами. Там загинула майже вся родина Базилевичів: мама, 43-річна Євгенія, і три дочки – 21-річна Ярина, 18-річна Дарина, 7-річна Емілія. Дивом вижив лише глава родини Ярослав.
Євгенію та трьох доньок поховали 6 вересня на Личаківському цвинтарі.
“Найкращий тато на світі”
Також під час ракетної атаки загинув ексглава ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області Олександр Погорецький, йому було 54 роки. Донька Ярина, яка рік тому поїхала вчитися до Нью-Йорка, написала на своїй сторінці у Facebook:
“Я не можу повірити, що більше не почую твого голосу, що ти більше не назвеш мене “моє маленьке сонечко”. У мене тільки одне питання до Бога: “чому ти?”, “чому так?”, “за що все це?”, просто “ЧОМУ?” – написала дочка.
Дівчина згадує, що рік тому батько проводжав її до Америки і казав, що скоро вони зустрінуться і що все в дочки вийде. А дочка обіцяла батькові показати Америку. Але тепер не зможе виконати свою обіцянку.
“Хочу подякувати тобі, ти є і будеш найкращим батьком, чоловіком, сином, другом для всіх. Всі пам’ятають тебе як щасливу і життєрадісну людину, яка знала так багато цікавих історій, що всі сиділи і слухали із захопленням. Ти був справедливою людиною, завжди боровся за правду, це те, що в тобі цінували. Ти, можливо, не навчив мене їздити на машині, але ти показав мені, що таке любов батька, що таке бути маленькою принцесою і примхливою дівчинкою. А ще я пам’ятаю, як з тобою вивчали історію України, ти завжди так пояснював, що було цікаво слухати, а зрозуміти та запам’ятати було легко”, – згадує Ярина.
Дівчина описує, як тато водив її в цирк, і кожна вистава була особливою, тому що поряд був він. Вісім років донька просила завести собаку, але батько не хотів, але потім здався і в хаті з’явився Річі. Тато з собакою разом дивилися футбол. У сім’ї була традиція всім разом піти на стадіон і дивитися футбол. Ще батько любив, коли дочка пекла щось смачненьке.
“Я хочу подякувати тобі, що ти дозволив мені надовго залишатися дитиною, і знай – ти найкращий тато на світі. І за те, що тебе немає зараз з нами поруч, відповідатимуть усі, ти завжди казав, що світ круглий, тому кожна тварюка отримає своє. Я намагатимуся довести твою справу до кінця, і справедливість завжди на твоїй стороні”, – підсумувала Ярина.
Знайомі говорять про Олександра як про щиру і доброзичливу людину, розуміючого керівника.
“Не кривив душею, любив життя, дбав про свою родину, пишався доньками, дорожив дружиною, зберігав українські традиції”, – згадує про нього Надія Саннікова.
Поховали Олександра Погорецького в суботу, 7 вересня. У нього залишилися дві доньки та дружина.
І зробив крок у вічність
Також серед загиблих й акушерка 5-ї міської поліклініки 52-річна Ірина Демидова. У неї залишилися чоловік та двоє синів.
“Я Ірину пам’ятаю дуже давно. Вона працювала медсестрою у мого лікаря в жіночій консультації. Завжди життєрадісна, з посмішкою, вона ніколи не відмовляла в допомозі. Жодного грубого слова за багато років від неї не почула. Завжди з повагою до всіх пацієнтів. І дуже проста жінка, приємна у спілкуванні. Я, коли дізналася, що вона загинула тієї ночі, то просто не повірила, це таке нещастя для її близьких”, – каже про неї Вікторія Ігнатенко.
Поховали Ірину 6 вересня у селі Зимна Вода.
Також прощались з Юрієм Арабським, який теж став жертвою російського ракетного обстрілу. Юрій був бізнесменом, одним із власників бізнес-центру “Партер” у Львові.
Того раннього ранку Юрій Арабський, як і його сусіди, вирішив, що треба терміново спуститися вниз в укриття. Він покликав і своїх рідних, проте першим відчинив двері і зробив крок на сходовий майданчик. У цей момент все обвалилося, його рідних хвилею відкинуло всередину квартири, а Юрій загинув разом із сусідами.
Джерело: OBOZ.UA
