Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко провів зустріч із представником лідера США Джоном Коулом та його делегацією, отримавши листа з “найкращими побажаннями” від американського президента Дональда Трампа. До привітань “передостаннього диктатора Європи” приєдналася навіть перша леді Меланія Трамп, передавши “наші найкращі побажання з нагоди вашого дня народження”. “Ми молимося за ваше здоров’я і благополуччя, а також за прогрес, що продовжується, з досягнення наших спільних цілей”, – ідеться в листі.
Окрім цієї публічної патоки, США зняли санкції з білоруської авіакомпанії “Белавіа” та планують повернути до Мінська американське посольство, зазначивши, що це лише перший крок. І якщо далі все піде добре й дійде до правильних рішень, то “сторони планують досягти дуже багато на шляху нормалізації”, – сказав спецпредставник президента США.
Своєю чергою, Лукашенко звільнив 52 політв’язнів. Але головне – інше. Президент США визнав Лукашенка легітимним главою Білорусі. По суті, Трамп розбиває так звану західну санкційну монополію принаймні щодо Білорусі, але з перспективою і стосовно РФ.
Найближчими місяцями стане зрозуміло, чи переросте цей обмін поступками на реальну нормалізацію, чи залишиться серією точкових жестів без системних змін. При цьому, треба зазначити, європейські обмеження поки що діють, тому зберігається інтрига: “чи піде Брюссель за Вашингтоном або залишить Білорусь в ізоляції”.
Відсутність негативної реакції на зняття санкцій з боку РФ може свідчити про те, що Москву попередили заздалегідь. Тепер Кремль може використати Лукашенка як “канал”, за допомогою якого Москва промацує “кордони західної гнучкості”. Путін через Білорусь може тестувати готовність Вашингтона та Європи до послаблень санкцій без прямих поступок з боку Росії. Такий “посередницький” формат між Білоруссю та Штатами допомагає Москві перевірити, де пролягають реальні межі “західної гнучкості”.
Своїми думками щодо цих питань в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний і повноважний посол України, представник України при ЄС у 2008-2010 роках Андрій Веселовський.
– Олександр Лукашенко, якого в Європі офіційно вважають “самопроголошеним президентом та узурпатором влади”, провів зустріч із представником Дональда Трампа. Багато всього там було: і особисте привітання, і лист від президента США. Навіть Меланія приєдналася та помолилася за Лукашенка. Є перший крок щодо зняття санкцій: білоруська авіакомпанія отримала можливість працювати у Штатах. Планується повернення американського посольства. Про що це свідчить, на вашу думку? Навіщо Трампу така відкрито-показова демонстрація “любові” до людини, яку на Заході вважають не тільки диктатором, але й вбивцею опозиціонерів?
– Я не думаю, що в адміністрації США сидять суцільні дурні. Вони чудово розуміють: повернути Лукашенка “назад” неможливо. Лукашенко – це стовп, забитий Путіним посеред Європи. Витягнути його звідти може лише сама Росія. Якщо він раптом захоче “розвернутися”, Москва просто його “зрубає” й поставить іншого такого ж – і той сидітиме в Мінську та виконуватиме роль стовпа. Ілюзій у Вашингтоні щодо цього немає, там добре усвідомлюють, що відбувається.
– Але навіщо їм уся ця медійна історія та ще у такому вигляді?
– Передусім – щоб відвернути увагу від України. З Росією домовитися не виходить, з Україною теж “миротворчі” спектаклі не працюють. Україну звинувачувати безглуздо, бо у США, в Європі та загалом у світі всі чудово розуміють: винна не Україна. А от впливати на Росію Трамп не хоче. Чому? Бо там закопані великі гроші, які, можливо, колись і йому перепадуть. Тому виникають ілюзії: а чому б не зіграти в ідею відтягування Білорусі від Росії?
Тут є елементи відверто ірраціональні. Посилюючи увагу до Мінська, а через нього й до Москви, адміністрація США намагається натякнути Путіну: “Дивись, китайці не завжди надійні. Ми теж можемо тобі щось дати. Он, Білорусь: “Белавія” літає, аеропорти працюють. То може, дружи з нами бодай трохи й відійди від Китаю”. Чи має це перспективу? На мою думку – десь 0,01%. Хіба що американська публіка трохи здивується, обговорить. А про Україну та Росію говоритимуть менше. А це саме те, що потрібно Трампу. Це вигадки й балачки, суто політичний проєкт, демонстративна пропаганда, розрахована на дурнів у самих Сполучених Штатах. А таких там, як ми бачимо з результатів їхніх виборів, вистачає. Тому воно так і працює.
– Телефонні розмови, компліменти, листи від Меланії й особисто від Трампа – Лукашенко навіть запросив американського президента приїхати до Мінська. На вашу думку: чи може президент США приїхати до Білорусі раніше?
– Ми говоримо про політику, про Америку, Трампа – і раптом усі зупиняють увагу на… Меланії. О, нове слово – і всім цікаво. Саме для цього це й робиться. Щоб привернути увагу: з’явилося щось свіже. Ще кілька разів скажуть “Меланія”, потім усім це набридне – обміни листами, компліменти тощо.
Чи приїде Трамп до Мінська? Думаю, служба безпеки йому цього не дозволить. Він хоче їздити туди, де аплодують, – до всіх, хто готовий аплодувати. Але його служба безпеки скаже “ні” – і матиме на те вагомі причини. Тож особисто його там не буде. Слава службі безпеки США.
– Відсутність негативної реакції Кремля. Виходить, Москва була в курсі цих ігор? Чи не може це бути частиною більшої стратегії – пробне зняття санкцій із Білорусі, аби потім спробувати щодо самої Росії? Наприклад, Трамп запускає “пробну кулю”, щоб подивитися на реакцію Європи та світу.
– Чи це натяк Москві? Безумовно. Вони все бачать, враховують і можуть, і будуть використовувати цей трампо-лукашенківський кейс і тестувати кордони дозволеного, які може перетнути президент США. Але що це змінює? Як на мене, поки що досить мало. Росіяни ж не припиняють наступів у Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях. Не перестають бомбити Харків, Запоріжжя, Київ, Рівне, навіть Польщу чіпляють.
Головне – війна триває. Росія й далі намагається досягти своїх цілей. І тут Білорусь, не Білорусь – “двадцять п’ять лукашенків” не матимуть жодного значення порівняно з тим, що наші люди гинуть, а російські війська просуваються.
– А для самого Лукашенка наскільки це позитивний розвиток подій? Звісно, він залежний від Росії, навіть від Китаю, але чи це не посилює його можливості проводити власну лінію бодай якоюсь мірою?
– У них вдома є “місцевий телевізор”. А в тому телевізорі Лукашенко – найкращий і єдиний. І тому для внутрішньої аудиторії це нічого не змінює. Ну, додає йому трошки, але не настільки, щоб стало відчутно. Тепер дивіться: по білоруському телебаченню йде потужна пропаганда. Якщо у вас поганий настрій, можете включити й подивитися – стане ще гірше. Якщо настрій хороший, краще не ризикувати, не псуйте його переглядом. А щодо російського телебачення: чи показують вони зараз якісь викривальні, критичні, “гострокритичні” сюжети про Лукашенка, як це робили років 10-15 тому? Ні. Бо він слухняний. А оскільки слухняний – значить “у порядку”. Отже, і там він теж виглядає як “наймудріший і єдиний”. Тож так, можливо, для зовсім уже некритичних білорусів це трохи підніме його авторитет. Але по суті: було 99% – стане 99,2%.
Окрім ФСБ Російської Федерації, місцевого білоруського КДБ та міністерств оборони сусідніх західних країн, Білорусь нікому не цікава. Це рівний ландшафт. Заїжджаєш у Білорусь – і опиняєшся на суцільній рівнині: від півночі до півдня, від заходу до сходу. Як казав Тарас Шевченко: “на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує”. Ось вам і вся Білорусь. Хороші шосейні дороги, всюдисуща присутність КДБ – у кожному місті, селі, районному центрі, селищній раді, школі, виші й, мабуть, навіть у дитячому садку. І більше нічого. Ну, хіба ще російські військові, які безупинно курсують туди-сюди, просто щоб нагадати, що вони там є.
Афганських біженців, яких переправляли в Польщу два роки тому, вже немає – зрозуміли повну безперспективність цієї “ідеї”. Кордон із Польщею та Литвою сьогодні непрохідний: колючий дріт, паркани, камери й інші “приємності”. З того боку – зачищено, з цього боку – закрито. З українського боку – сподіваємось, теж перекрито.
– То як ви вважаєте, чи буде Путін активніше використовувати білоруську територію для атак, подібних до тих, що були нещодавно на Польщу?
– Усе залежить від реакції Європи, тобто НАТО. Якщо реакція буде жорсткою – сенсу у використанні білоруської території не буде. Бо Путін теж не має безмежних ресурсів. А якщо реакція буде млявою, тоді так: процес триватиме, набуватиме нових форм, поглиблюватиметься.
Але, при всіх цих гібридних іграх, для Путіна головне зараз – Донбас. І саме там він концентрує основні сили. Ще трохи – на Запоріжжі та біля Дніпра, щоб ми не могли спокійно зібрати війська й зосередитися на сході. Все інше використовується лише настільки, наскільки вистачає ресурсів. Бо його сили РФ теж не безмежні. Так само, як і перекладачів, які штампують російську пропаганду польською, литовською, румунською чи німецькою для всієї Європи. Це теж потребує ресурсів. Тож зараз основне зосередження – український фронт, і насамперед його центральна частина.
– Пане Андрію, ми розуміємо, що млява реакція Європи – це саме те, що ми спостерігаємо зараз. Ідеться і про атаки безпілотників на Польщу, і навіть на Румунію. А от що, на вашу думку, можна вважати справді жорсткою позицією НАТО, яку Путін точно зрозуміє?
– Жорстка позиція – це саме те, про що сказав міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський: збивати все, що летить над Україною на захід від Дніпра, силами протиповітряної оборони країн НАТО. Оце і є реальний сигнал. Москва може хоч сто разів кричати, що це означає, мовляв, “НАТО вже воює проти Росії”. Вона може хоч погрозами засипати, але воно так і залишиться на рівні слів. Бо коли такі речі озвучує міністр закордонних справ країни НАТО, це вже не балачки, а позиція.
– Тобто це обговорюється – ви маєте на увазі?
– Саме так. Адже в цих умовах, коли в Румунію “залітає”, не виключено, що з Румунії воно може повернутися й на Угорщину. Тобто все це набирає більш небезпечних масштабів, а раз так – вимагає жорсткішої реакції. Два-три місяці тому про жорсткішу реакцію думали, але не говорили вголос. Зараз кажуть.
– Якщо повертатися до дій Трампа щодо Білорусі – щодо Лукашенка – наскільки це ставить Європу в незручне становище? Фактично президент США руйнує західну санкційну монополію, принаймні щодо Білорусі, з натяком і на Росію. Європа ж не збиралася і не збирається скасовувати свої обмеження щодо цих країн. Наскільки серйозно лідер Штатів б’є по євроатлантичній спільноті своїми кроками?
– Якщо прочитати європейські ЗМІ за останні кілька днів – будь-які: ліві, праві, центристські, найбільш антиросійські й найменш антиросійські – всюди ви побачите один і той же висновок: адміністрація США не хоче санкцій проти Росії. Це думка, яка циркулює скрізь. Посилаються і на дипломатів, і на політиків, і на громадську думку, і на факти, і на вигадки – типу “нехай Європа перестане купувати нафту”, чи “нехай введе стовідсоткові санкції проти Китаю” тощо. Сумнівів у європейців немає: вони бачать, чого саме чинна адміністрація США хоче досягти.
Висновок для Європи – триматися якомога міцніше за присутність американських військ у Європі, поки ті ще стоять. Динамізувати власну військову промисловість, переймати знання й досвід у ЗСУ та купувати якнайбільше озброєння у США. І всі буквально моляться, щоб США й надалі постачали розвідувальну інформацію – адже тільки Америка має глобальну здатність постачати космічну й аерокосмічну розвідку, прослуховування тощо.
– Ваше відчуття: чи такі інциденти, як атаки російських БПЛА по Польщі, прискорять процес зменшення американської присутності у Європі? Чи, навпаки, Трамп уповільнить цей процес?
– Яким би популістом не був Трамп, існує громадська думка, є Сенат і Палата представників, військово-промисловий бізнес. Усі ці три компоненти категорично проти виходу з Європи, проти того, щоб лишити Україну сам на сам, проти припинення ділових і безпекових зв’язків із ЄС та Європою загалом. Тому Трамп може інсценувати, що “не розуміє” – клеїти дурня, – але це всім очевидно, і далі він не може піти, бо має враховувати думку виборців у США.
Так, серед його MAGA-руху є радикальніші позиції – певна частина вважає, що Україну можна покинути. Але навіть там це не більшість. І саме це стримує Трампа та команду, яка його фінансує.
Джерело: OBOZ.UA
