Підбиваючи підсумки 2025 року, кремлівський диктатор Володимир Путін може розцінювати як перемогу тільки два факти. Перший – те, що він дожив до кінця року, а другий – що завдяки президентові США Дональду Трампу вийшов із жорсткої міжнародної ізоляції. На цьому список перемог закінчується. Найбажаніша перемога – на фронті – так і не сталася. Розділу Європи, який Путін планував здійснити з Трампом, теж не відбулось.
Перспективи підписання мирного договору практично дорівнюють нулю, поки в президентському Кремлі перебуває Путін. Причина проста: йому потрібні не тільки тимчасово окуповані території, а й уся Україна цілком. Проте агресору можна “перекрити кисень” – зробити так, щоб у нього не залишилося коштів на ведення війни. І тоді про щось доведеться домовлятися.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.
– На вашу думку, через яку причину Путін скасував щорічне послання до Федеральних зборів? Він чекає якоїсь події, рішення, про яке можна буде заявити, якогось прориву, якоїсь перемоги? Яка ваша версія?
– По-перше, тому що йому начхати на конституцію Російської Федерації, яка зобов’язує його виступати з цим самим посланням. По-друге, більш-менш було видно на прямій лінії, що він не дуже-то добре почувається. Мабуть, до цієї прямої лінії його приводили до тями, до нормального стану, і тепер його сили вичерпалися, йому потрібен якийсь відпочинок. Тому він не в змозі провести велику доповідь, послання до Федеральних зборів. Але що від цих Федеральних зборів залежить? Що називається, дивіться пряму лінію, товариші депутати, і вистачить із вас.
– Тобто ви не вбачаєте тут якихось особливих серйозних мотивів, крім стану здоров’я самого Путіна?
– Путін уже настільки зашкарублий у своїй диктатурі, що вже не вважає за необхідне дотримуватися конституції і щось розповідати депутатам. Переб’ються, перетопчуться.
– Підбиваючи підсумки 2025 року, могли б ви сказати, якими успіхами міг би похвалитися Путін? Чи вважаєте ви, що об’єктивно йому є чим пишатися? І навпаки, яких помилок, яких промахів він припустився протягом цього року?
– Найголовніший його успіх – це те, що він дожив до сьогоднішнього дня. Міг би й не дожити. Мені здається, це те, до чого він прагне – максимально подовжити своє життя, яке він бачить тільки міцно приклеєним до крісла президента. Нічого іншого, крім цієї президентської посади, він для себе не бачить.
Звичайно, були й проміжні приємні речі, наприклад зустріч із Дональдом Трампом на Алясці й те, що з ним узагалі почали розмовляти. Як ми пам’ятаємо, до цього він перебував у жорсткій ізоляції. Уже жодні пристойні лідери країн із ним взагалі не спілкувалися, а тут раптом почалися якісь переговори з американською стороною, і начебто він став умовно придатним для рукостискання. Це, звичайно, для нього великий успіх.
Але, на мій погляд, на цьому якісь помітні успіхи й закінчуються. Жодних успіхів у війні з Україною я не бачу, адже не те що основну мету не було досягнуто, а навіть і проміжних досягнуто не було. Уже зовсім небагато часу залишається до того моменту, коли протяжність цієї війни зрівняється з тривалістю так званої Великої Вітчизняної. Проте за час “Великої Вітчизняної”, як ми пам’ятаємо, німці встигли дійти майже до Москви, зате потім радянська армія зуміла дійти до Берліна і, власне, перемогти Німеччину. Щоправда, разом із союзниками.
Тому порівняння з тими часами Путін взагалі не витримує. Звичайно, вони якось трошки просуваються, але з глобального погляду це просто абсолютно несерйозно.
При тому ми прекрасно розуміємо, що головним завданням Путіна були навіть не території, хоч би скільки він про них говорив, а показати Європі, що Росія – велика держава і що з нею потрібно рахуватися так само, як рахувалися з Радянським Союзом за часів Сталіна. Він хотів повернутися до поділу Європи за прикладом того, як це відбувалося між Сталіним, Рузвельтом і Черчиллем. Йому здавалося, що зустріч із Трампом наближає його до цієї своєї мети. Але цього він не досяг. Тож це, безумовно, геополітична поразка Путіна.
– Президент Зеленський оприлюднив проєкт мирного плану з 20 пунктів, а в Кремлі вже натякають, що не приймуть його. Головний камінь спотикання – території, а також невизнання російськими Криму та Донбасу. За вашими оцінками, як далі може рухатися процес? Скептично чи оптимістично ви налаштовані щодо будь-якого мирного плану, який міг би влаштувати обидві сторони?
– Я налаштована скептично щодо будь-якого мирного плану, який ми обговорюємо з Володимиром Путіним. Я не вірю в те, що Путін готовий підписати мирний договір без усієї тієї маячні, яку він постійно верзе. Тому що головне його завдання – не просто п’ять територій, які вони занесли до своєї конституції, а повний контроль над Україною. І це те, чого він буде домагатися доти, доки він перебуває в президентському кріслі.
Тому тепер для нас головне питання, як на цю відмову, – а я думаю, що буде відмова Москви, – відреагує Трамп. Сподіваюся, він продовжить свою дуже правильну політику подальшого зниження цін на нафту, і це, звісно, дає нам перспективи того, що ситуація для Путіна різко погіршиться, адже, як ми пам’ятаємо, коли було довгострокове падіння цін на нафту, розвалився Радянський Союз.
– Таким чином, ви переконані, що саме економічні важелі можуть зупинити диктатора в його забаганках?
– Ясна річ, те, що сьогодні вже робиться, – я маю на увазі закупівлі озброєння для України, постачання цього озброєння, – усе це теж має зберігатися. Але важливо перекрити Путіну кисень. Важливо, щоб у нього не залишилося грошей для подальшого ведення війни. Тому що все-таки і зброя вимагає грошей, і людські ресурси.
Внутрішньоросійські ресурси закінчуються, у будь-якому разі вони все одно потребують грошей. І ті, кого вони залучають за кордоном, – це теж гроші. Тому не буде грошей, і Путіну не буде на що вести війну. Тоді доведеться про щось домовлятися.
Джерело: OBOZ.UA
