Президент Польщі Кароль Навроцький заявив, що його країна готова розглянути розміщення французької ядерної зброї на своїй території як спільну європейську відповідь на агресію Кремля. За його словами, атаки російських БпЛА на польську інфраструктуру показали: безпека ЄС потребує рішучих кроків. Польща дедалі частіше говорить про необхідність отримання доступу до ядерної зброї. При цьому якщо раніше у Варшаві говорили про бажання розмістити у себе американську ядерну зброю, то тепер кажуть і про французьку. Підписаний цього року Нансійський договір відкриває можливості для співпраці двох країн у всіх військових галузях, включно з ядерною.
Ідея створення єдиного ядерного єврощита повертається у публічну дискусію щоразу, коли РФ погрожує застосуванням своєї зброї або проводить провокації біля кордонів НАТО. Формально континент захищений американською “ядерною парасолькою”, однак зростають сумніви у готовності США автоматично ризикувати власними містами заради Варшави чи Таллінна, особливо в епоху ізоляціоністських настроїв у Вашингтоні.
Європейська дискусія про ядерну зброю – це не просто розмова про ракети і боєголовки. Це розмова про майбутнє континенту. Росія намагається використати ядерний шантаж для розколу Заходу. Франція хоче лідерства, Німеччина – балансу, Польща – гарантій. А Україна опинилася в центрі цієї гри, навіть не маючи власної зброї. І головне завдання – зробити так, щоб у будь-якій новій архітектурі безпеки ми були не на узбіччі, а в центрі.
Про те, чи реально Європа готова створити власний ядерний щит і чи буде місце в цьому процесі для України, – у матеріалі OBOZ.UA.
Фактор Путіна та Трампа
Повномасштабна агресія Росії проти України не лише зруйнувала систему безпеки, створену після холодної війни, а й порушила питання, які в Європі десятиліттями вважали табуйованими. Якщо ще десять років тому дискусія про ядерну зброю виглядала анахронізмом, то сьогодні вона знову в центрі політики. Москва постійно натякає на можливості застосування ядерного арсеналу, а Захід змушений реагувати. Ідеї французького президента Макрона про “європейську ядерну парасольку”, заяви канцлера Фрідріха Мерца та відкрита готовність Польщі розмістити ядерну зброю НАТО створюють нову реальність.
Ще один фактор, який змушує діяти європейців, – адміністрація президента США продовжує послідовно підривати довіру союзників у Європі. Багаторічні партнери США стривожені й тим, що Трамп і члени його команди публічно ставлять під сумнів так звану ядерну парасольку – гарантії американського ядерного стримування. Рівень стурбованості настільки високий, що у липні Франція та Велика Британія підписали нову угоду про надання розширеного ядерного стримування Європі. Зважаючи, що “ніхто не має жодного уявлення про те, що може зробити Трамп”, лідери Франції, Німеччини та Британії готуються до всіх сценаріїв, будуючи паралельні дипломатичні та оборонні інституції для захисту Європи без Штатів.
Спільна ядерна парасолька – перший крок
Два члени Ради Безпеки ООН, які мають ядерну зброю, – Франція та Велика Британія у липні 2025 року підписали декларацію, у якій уперше зазначено, що “відповідні сили в галузі ядерного стримування обох країн є незалежними, але готові координувати будь-які заходи у відповідь на ядерну загрозу безпеці в Європі”. З потужністю ядерних сил Великої Британії чи Франції “може зіткнутися будь-який противник, який загрожує їхнім життєво важливим інтересам”, наголошується у документі. Аналітики характеризували угоду, відому як Нортвудська декларація, лише як перший крок до створення європейського ядерного стримування.
“Наші супротивники знатимуть, що будь-яка надзвичайна загроза цьому континенту викличе реакцію з боку наших двох країн”, – зазначив прем’єр-міністр Великої Британії Стармер. Зі свого боку президент Франції Макрон заявив, що жодні дві інші країни не мають “такої близькості щодо ядерної доктрини”. Це “послання, яке наші партнери, а також наші супротивники мають почути”, сказав він. Серед них – Сполучені Штати та, звісно, путінська Росія, яка за останній час кілька разів погрожувала світові своєю ядерною зброєю.
Британія та Німеччина 17 липня підписали договір про безпеку, який містить зобов’язання про взаємну допомогу у разі збройного нападу. Хоча у тексті договору прямо не згадується ядерна зброя, ФРН розраховує на додатковий захист у межах британського ядерного потенціалу, окрім наявної американської “парасольки”.
Франція: за “європеїзацію” ядерної парасольки
Франція залишається єдиною країною ЄС, яка має власний ядерний арсенал. Історично це була “національна страховка” – рішення про його застосування завжди залишалося виключно за президентом. Еммануель Макрон зробив крок, який ще кілька років тому здавався неможливим: він запропонував розглянути можливість “розширення” французької “ядерної парасольки” на інші європейські держави.
Франція, за підрахунками експертів, має 290 ядерних боєголовок, але раніше вона їх не розміщувала за межами своєї території. Останнім часом у Парижі почали допускати можливість надання Францією гарантій безпеки неядерним європейським країнам на кшталт американської “ядерної парасольки”. Ця дискусія посилилася на тлі розбіжностей між США та європейськими країнами-членами НАТО. Про прагнення співпрацювати з Францією у військово-ядерній сфері, окрім Польщі, говорить ФРН.
Цей жест має два виміри. По-перше, це демонстрація Росії: Європа готова до більшої відповідальності. По-друге, це сигнал США: якщо американська підтримка похитнеться, європейці не залишаться беззахисними.
Німеччина: пошук балансу між НАТО та “європейським варіантом”
У Берліні ядерна дискусія завжди була складною. Історична відповідальність після Другої світової війни робить будь-які розмови про власну ядерну зброю політично токсичними. Однак канцлер Фрідріх Мерц запропонував інший шлях: переговори з Францією та Великою Британією щодо участі у спільному ядерному захисті. Мерц наголошує: Німеччина не збирається створювати свою зброю, але не може більше покладатися виключно на США. Йдеться не про відмову від НАТО, а про те, щоб Європа мала власні опції.
Польща: логіка передової лінії
Позиція Польщі прямолінійніша. Аргумент: російське переозброєння, зокрема, розташування російської ядерної зброї у Білорусі та Калінінградській області. Для поляків це питання не стільки теорії, скільки виживання. Польща вважає, що інфраструктура НАТО, стратегічні оборонні об’єкти мають просуватися на схід, до країн, які розташовані ближче до можливих загроз.
У польському суспільстві ідея ядерного стримування має значну підтримку. Це виглядає як найшвидший спосіб гарантувати безпеку на тлі агресивної політики Москви. Водночас опоненти нагадують: Польща може стати першою мішенню у разі ескалації. Але у Варшаві переважає переконання, що “краще бути мішенню з ядерною парасолькою, ніж без неї”. Тому не дивно, що про те, що Варшава готова розмістити ядерну зброю НАТО на своїй території, заявив ще попередній президент Анджей Дуда.
Чинний лідер Польщі Кароль Навроцький продовжив цю тези, заявивши, що хотів би, аби в його країні розмістили ядерну зброю. Нове у виступі польського лідера з’явилося те, що у цьому питанні політик розраховує на Францію.
“Як президент я вважаю, що Польща має брати участь у ядерному розподілі. Вона повинна мати власні ядерні, енергетичні, цивільні та військові потужності. Партнерство між Польщею та Францією саме на цьому й базується”, – зазначив Навроцький.
За словами польського лідера, він має намір зробити все, що надасть його країні гарантії безпеки.
Український фактор
Для України ця дискусія не є абстрактною. Російські ядерні погрози лунають майже щотижня, а факт втрати власного арсеналу після Будапештського меморандуму 1994 року робить питання ядерних гарантій особливо болючим.
По-перше, розширення європейської “ядерної парасольки” потенційно може включати Україну – принаймні у форматі гарантій безпеки після завершення війни. Але тут виникає ключова проблема: чи готові Франція чи інші країни реально ризикувати застосуванням ядерної зброї заради українців?
По-друге, Україна може використати цю дискусію у власних переговорах із Заходом. Якщо Париж і Берлін говорять про нову систему безпеки, то логічно вимагати, щоб Київ не залишався поза нею. Інакше всі заяви про “нову Європу” перетворяться на чергові декларації.
По-третє, ядерний фактор можна розглядати як додатковий елемент стримування Росії. Навіть сама перспектива того, що Україна може бути під європейською парасолькою, здатна впливати на стратегічні розрахунки Кремля.
Перспективи: чи можлива “європейська ядерна інтеграція”
Чи реально, що Європа створить власний ядерний щит? У короткостроковій перспективі – навряд чи. Але сама дискусія вже змінює ландшафт. Ідея, яка ще недавно здавалася фантастикою, тепер обговорюється на рівні канцлерів і президентів. Для України це означає: потрібно бути частиною цього процесу. Не як спостерігач, а як активний учасник, який нагадує, що саме українська армія щодня стримує російську загрозу для Європи. І якщо Захід справді хоче створити “сталевого дикобраза”, як казала Урсула фон дер Ляєн, то ядерна складова цієї стратегії не може ігнорувати український фактор.
За 5-10 років Європа може зробити власний ядерний захист та залучити Україну
Польща регулярно заявляла щодо питання ядерного стримування: у рамках НАТО вона хотіла бути частиною того, що називають розширеним ядерним стримуванням. Усі країни НАТО беруть участь у ядерному плануванні, але у різних масштабах.
Є держави, де просто зберігається ядерна зброя – наприклад, Туреччина. Є країни, де вона не тільки зберігається, але й пілоти та екіпажі готуються виконувати ядерні місії. Польща завжди хотіла не лише брати участь у таких місіях (забезпечувати логістику), а й домогтися фактичної американської ядерної присутності на своїй території. Бо від цього залежить й присутність американських збройних сил, і ступінь зобов’язань. Тому час від часу польська політика порушувала це питання, але США відмовляли – мовляв, немає нагальної потреби.
Потім з’явився Дональд Трамп. Проблема була не тільки в його заявах про можливе виведення військ, а й у відсутності чітких гарантій у випадку ядерного шантажу. Тобто якщо Росія почне шантажувати Європу ядерною зброєю, Трамп не дуже любив давати конкретні обіцянки. І от після приходу Трампа та його нової європейської політики почалися розмови про “європейський ядерний щит” – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.
На думку експерта, саме цього року ця тема отримала новий потужний імпульс – ідея збільшити французький ядерний потенціал за німецькі гроші, фактично створити спільний щит, французький за технологією, але фінансований німецькими внесками. Після зустрічей Трампа з європейськими лідерами – саміту НАТО в Гаазі та візиту в Шотландію, де були великі американсько-європейські переговори, – звучало, що європейці отримали певні запевнення про захист США у разі російської агресії. Після цього розмови про французько-німецький щит трохи стихли – нібито питання втратило актуальність. Але коли почалися випадки польотів дронів і авіації у повітряному просторі Польщі та Естонії, виявилося, що США не зробили нічого такого, що дозволило б “одним хлопком” припинити загрозу.
“Можна було б публічно сказати: “Ще один проліт – і ми будемо збивати”, так само, як це робиться над територіями, де зберігається ядерна зброя. Але такого категоричного публічного сигналу не пролунало. Трамп говорив “ми захищатимемо”, але не сформулював простого, публічного, безкомпромісного правила – типу “ще один проліт – збиваємо”. Трамп цього не зробив. Відповідно, в Польщі знову постає питання: які у нас гарантії? Так, там є штаб 5-го армійського корпусу, американські об’єкти ППО, системи Patriot, поруч була авіаносна ударна група США – але конкретної, однозначної публічної заяви немає. Тому Польща знову ставить питання щодо розміщення ядерної зброї на своїй території. Цього разу цікаво те, що вони звертаються не лише до США, але й намагаються апробувати варіант через франко-німецьку ініціативу щодо європейського щита. Це політичний проєкт, який, власне кажучи, може бути реалізований”, – констатує Олексій Їжак.
Чи можливо це технічно? Експерт вважає, що побудова французького ядерного потенціалу в Європі за спільним механізмом, по суті, можлива. Технологічно французькі системи працюють аналогічно до американських: є літаки (у Франції – Rafale), є носії – авіаносці й сухопутна авіація, є балістичні та крилаті ракети. У США це F-35 і бомби B-61 (із сучасними модифікаціями). У французів – ракети з ядерними бойовими елементами, не лише бомби. За кількістю французький арсенал менший, але це можна нарощувати, зокрема і на німецькі кошти.
“Якщо Європа рушить у цьому напрямку, за німецької участі та фінансування це може бути зроблено в перспективі 5-10 років, щоб створити серйозний європейський потенціал. І ще одне: коли Польща говорить про французьку ядерну зброю на своїй території, це радше сигнал для США: “У нас є альтернативи, якщо ви демонструєте непевну політику”. Це спосіб тиску – показати, що є інші шляхи гарантій. Адже політична верхівка США настільки нестабільна й загрозлива, що у Варшаві та інших столицях починають серйозно розглядати варіанти плану Б – французько-німецький ядерний щит. Він поки що не є планом А, бо формально США не відходять від зобов’язань. Але він уже лежить на столі”, – вважає Олексій Їжак.
Чи можливе включення України у цей проєкт? На думку Олексія Їжака, доки США зберігають надійну ядерну присутність у Європі, питання про власний ядерний статус України не стоятиме. Для України діятимуть інші механізми – посилення ППО, ракети дальньої дії, нові технології, американські та європейські системи, які в бойовій практиці можуть бути настільки ж ефективними, як і ядерна зброя.
“Якщо Штати з Європи підуть, якщо вони заберуть свою ядерну зброю і стане очевидно, що система стримування більше не працює, якщо дійде до суто європейського виміру безпеки – тоді відкривається інший сценарій. Широкі кола в Європі розглядають можливість створення власного ядерного щита – у форматі спільного проєкту за участі Франції, Німеччини, Польщі та, ймовірно, України. Німеччина, наприклад, офіційно не говорить, що хоче власну ядерну зброю. Але готовність інвестувати у спільний європейський проєкт у Берліні вже є. У такому форматі участь України теж не виключена. Навіть якщо йдеться просто про розміщення ядерної зброї в Польщі – логістика, захист від атак, обслуговування, контроль повітряного простору, – усе це фактично означатиме залучення України. То ж якщо США йдуть повністю, то роль України в спільному європейському ядерному проєкті може бути ще глибшою. І це необов’язково в межах НАТО – цілком може бути окремий європейський формат”, – зазначив Олексій Їжак.
Джерело: OBOZ.UA
