“Це був шок”. Мобілізований журналіст хотів тилову посаду, а його відправили на Донбас гранатометником

Відомий український спортивний журналіст Андрій Сеньків, який у середині червня був мобілізований до Збройних сил України, у соціальній мережі Х (колишня Twitter) розповів, як його після проходження офіцерських курсів ледь не відправили на “нуль”. У Сенькова великі проблеми із зором, і згідно з висновком військово-лікарської комісії (ВЛК), він може служити лише на тилових посадах.

Незважаючи на всі документи, за якими Сеньків обмежено придатний, після проходження базової військової підготовки (БВЗП) його все одно відправили вчитися командувати механізованим взводом.

Далі OBOZ.UA наводить текст мовою оригіналу (авторські орфографія та стилістика збережені).

“Отож, після закінчення бвзп всіх з набору з вищими освітами відправили вчитися на офіцерів – командирів механізованих взводів. За висновком ВЛК я таким бути не міг. Тому написав рапорт “про переміщення згідно з висновком ВЛК”.

Були такі, шо писали рапорти по тій же причині, що і я. Дехто – бо йшов по рекрутингу і непонятно як попав на ті курси, бригади обіцяли підібрати після відрахування з академії. Дехто – бо був зарахований на офіцерські курси без вищої освіти.

В підсумку деякі бригади змогли видьорнути своїх рекрутованих – і ті попали, куди й планували ще перед входом в ТЦК. Але декому не пощастило, поіхали по розподілу знову.

Через 3 тижні навчання на офіцерських за нами приїхали. 53 окремий стрілецький батальйон. В приписі писалась посада “гранатометник”. Тобто я просив про переміщення згідно з висновком ВЛК. Через це відмовився бути бойовим офіцером, а мене перемістили на бойового солдата.

То був шок. Офіцеру, котрий приїхав за нами, ми показали відповідні документи. Гранатометниками ми бути не могли. Але їхати все одно довелося – наказ.

І вже тут на місці всі оху*ли. Бо приіхати мали рекси, а приіхали епілептики, астигматики і так далі.

Але вперше за час мого перебування в армії я побачив адекват. За бойові мова не йшла – нарешті висновок ВЛК враховано.

Шукали нам тилові посади й декого разом зі мною залишили тут. Моя посада – “помічник капелана”, по факту діловодствую в мпз і стройовій. Ноут, доки, ксерокс.

Більше того – з нами був хлопець з шизофренією з відповідними виписками з лікарень і дуже відчутними симптомами. За висновком ВЛК – повністю придатний. Тут одразу ж його поклали в лікарню. Тобто це вирішилося не в тцк, не на бвзп, не на офіцерських. А вже аж тут – в бойовому баті.

Підсумок. Як і належить ВЛК, у мене посада в тилу. Не страштесь, шо Донеччина, – реально тил. Єдине – якби це було з’ясовано на самому початку, а не по приїзду сюди – мені й рідним пішло би набагато менше нервів. Ну, але так – тре було йти по рекрутингу, а не просто у ТЦК”.

Сеньків наприкінці своєї розповіді додав, що “тримає паперово-ноутбук-ксероксний фронт”, виклавши фотографію зі свого нового місця “роботи”.

Джерело: OBOZ.UA

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *