Днями західна преса написала про те, що Велика Британія та Канада підтвердили свої наміри долучитись до репараційної позики ЄС, яку планують надати Україні.
Обсяг репараційного кредиту, таким чином, зростає зі 140 млрд доларів ще на 50 млрд, що приблизно дорівнює сумі російських активів, заблокованих саме у Великій Британії та Канаді. Крім того, участь у цьому кредиті таких країн G7, як Британія та Канада, може спонукати й інших членів, зокрема Японію, розглянути можливість приєднання до цієї ініціативи.
Уже повідомляється про те, що Японія планує передати Україні перші кошти, отримані з прибутків від заморожених російських активів, на початку 2026 року. У 2025 році Україна та Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) підписали кредитний договір, який передбачає надання Україні позики розміром 471,9 млрд японських єн (понад 3 млрд доларів США).
Лондон активізує санкції проти російського енергетичного сектору
Однак ще більшої уваги варті дії Великої Британії щодо запровадження нових санкцій проти РФ та третіх країн, які активно співпрацюють з російськими підсанкційними компаніями. Зокрема, обмеження вводяться проти 44 танкерів тіньового флоту, проти російських енергетичних гігантів “Роснафта” та “Лукойл”, а також проти понад чотирьох десятків компаній, пов’язаних з енергетикою.
Варто відзначити, що вплив Британії на ефект цих санкцій значно менший, аніж від обмежень США. Але обхід британських санкцій також потребуватиме багато витрат, часу й ресурсів. Крім того, під британські обмеження потрапили й сім СПГ-танкерів, які перевозять скраплений природний газ та китайський термінал Beihai LNG.
Індія також потрапила під санкційний тиск Британії
Велика Британія почала активніше тиснути на таких серйозних партнерів Росії, як Індія та Китай. Зокрема, до цього можна віднести запровадження британських санкцій проти індійської компанії Nayarа Energy, активи якої наполовину належать “Роснефти”.
Крім того, ці санкції зачіпають саме індійські інтереси та створюють додатковий тиск на уряд Моді – як за обмежень ЄС, котрі наберуть чинності на початку 2026 року, так і через риторику президента США Дональда Трампа, який наполягає на запровадженні мит на купівлю російської нафти. Особливої гостроти санкції з боку Лондона набувають з урахуванням давніх британсько-індійських історичних відносин.
Нові санкції мають вплив на китайську логістику російських енергоносіїв
Також необхідно акцентувати на тому, що наразі Британія тестує новий формат обмежень проти Китаю. Згадаймо, що вторинні санкції проти китайських компаній впроваджувались і раніше, але вони переважно були пов’язані із т.зв. малими компаніями, особливо у сфері енергетичного сектору. Відповідно, більшість вторинних санкцій США та Європейського Союзу були зосереджені на невеличких приватних або напівдержавних нафто- і газотрейдерах, судновласниках, логістичних операторах, які засновувались як “дочірні компанії” на короткий термін.
Однак новий пакет британських санкцій відкриває новий етап тиску на Китай, оскільки під санкції потрапили чотири великі нафтові термінали КНР, які приймають російську нафту, а саме – Шаньдунський порт Цзінган, Шаньдунський порт Хайсін, Шаньдунська компанія міжнародного порту “Баоган”, Бейхайська компанія природного газу, а також додатково Шаньдунська нафтохімічна компанія “Юлун”.
Тиск на Китай, як спонсора та ідеолога війни РФ проти України, може мати більше ефекту, ніж тиск на Росію
У західних ЗМІ санкціям не було приділено достатньо уваги, адже, на перший погляд, ці кроки здаються не такими значними. Але саме ці дії з боку офіційного Лондона розширюють простір для маневру у плані подальших можливостей розширення тиску на Пекін – принаймні з боку Європи, якщо стратегія США у відносинах із КНР буде надто обережною.
Тому приклад британського прямого тиску на Китай має закласти тренд для інших країн Заходу, які прагнуть змусити КНР відступити від підтримки російської агресії проти України. Фактично до теперішнього часу більшість санкцій накладалась проти Росії, оминаючи Китай – справжнього ідеолога і спонсора вторгнення в Україну.
Саме тому на четвертому році повномасштабної війни є розуміння того, що санкції проти Росії не спрацювали належним чином, адже Кремль не лише продовжує війну проти України, а й нарощує зусилля, переводячи економіку на військові рейки. Тому лише активізація тиску на таких партнерів РФ, як Китай, який є ідеологом війни проти Заходу, та Індії, яка є безпринципним покупцем російських товарів і ресурсів, може дати позитивний ефект у контексті якнайшвидшого мирного врегулювання війни в Україні.
Джерело: OBOZ.UA
