За не дуже давно прорахованим рівнем реальної мінзарплати Сполучені Штати поступаються не тільки невеличким Швейцарії й Ірландії, усім трьом Бенілюксам або ще меншим мікрокраїнам, але й Франції, Великій Британії й Німеччині, а також навіть Іспанії зі Словенією, ледь випереджаючи Португалію, “кризову” Грецію й пострадянську Литву.
Звісно, свої божевільні соціальні гарантіі європейські країни можуть надавати лише тому, що дотрампівські США фактично звільнили їх усіх від реальних витрат на безпеку, от ті й шаленіють за таких обставин від власного нахабства.
Шаленіли.
Адже часи тепер настають зовсім інші.
Це не Трамп їх всіх кидає, кажучи, що ще подумає, кого з них у разі чого захищати, а кого й ні, паралельно чесно розглядаючи, наприклад, Гренландію як “асоційовану зі Сполученими Штатами” (тобто колонізовану) територію. Це вони всі його Америку на таке провокували довгі роки.
“Головне: союзники більше не можуть розраховувати на автоматичну солідарність США, кожне рішення яких здатне створити проблеми всередині Альянсу. Фактично відбулася делегітимація євроатлантичної солідарності. Вашингтон більше не розглядає Європу як політичного партнера, а тільки як простір для торгу та наживи”, – цілком справедливо відзначає про членів НАТО політичний аналітик Роман Прядун.
“Чуєш: сурми заграли. Час розплати настав”, – у ціх відомих слів зараз є певний адресат. Європо, сурми чуєш???
Джерело: OBOZ.UA
