Присутність північнокорейських військових в Росії та їхня участь у війні проти України – факт, підтверджений на багатьох рівнях, серед яких і міжнародний. Так, за оцінками очільника ГУР К.Буданова, кількість таких вояк може варіюватися в межах 11-12 тисяч, але, зрозуміло, що ця цифра буде зростати внаслідок залучення нових північнокорейських “добровольців” на бік Росії. Сама ж Північна Корея заперечує таку “співпрацю”, водночас називаючи відносини КНДР з Москвою “легітимними”, заснованими “на співпраці”. Водночас очільниця МЗС Північної Кореї Чхо Сон Хуей наприкінці жовтня вже вдруге впродовж півроку відвідала з офіційним візитом Москву. І сталося це саме в період розмов та підтвердження відправлення північнокорейських військових до РФ для допомоги у війні проти України. Навряд чи цей візит був просто проявом “дружніх відносин” між державами-диктаторками, а швидше підтвердженням того, що така “співпраця” базується на зовсім інших принципах та законах. Тож тепер КНДР постачає Росії не лише зброю, але й військовий персонал. І така злочинна співпраця Москви і Пхеньяна стала проблемою не лише для нашої країни, а загрозою для всієї системи міжнародної безпеки, бо ж участь північнокорейських солдатів у російській агресії може призвести до суттєвого посилення ескалації, а нарощування співпраці між Москвою і Пхеньяном може стати серйозним викликом для безпеки як у Європі, так і в Азії.
Очевидно, що Путін бачить у такій “співпраці” своєрідне рятівне коло, бо катастрофічні втрати російської армії не вдалося компенсувати власними силами, тепер запаси в живій силі Кремль спробує поповнити за рахунок північнокорейських найманців. Попри те, що Росія прикриває свою співпрацю з Північною Кореєю стратегічною угодою, військова співпраця між двома країнами є незаконною та безпосередньо порушує і Статут ООН, і резолюції РБ ООН. Згадаємо, що КНДР – абсолютний вигнанець, де дотримання прав людини мають одне з найгірших у світі показників. Але навіть це не спинило Путіна. Очевидно, що російський диктатор сповнений рішучості глобалізувати цю війну, зокрема зацікавлений у зростанні напруженості на Корейському півострові, бо за таких умов Заходу доведеться зіткнутися ще з одним глобальним конфліктом.
У перший понеділок листопада глава дипломатії ЄС Ж. Боррель відвідав Південну Корею. Це сталося на тлі подій посилення співпраці Росії та КНДР, що тепер вилилася не лише в постачання зброї, а й живої сили для російського терористичного війська. Під час візиту високопосадовець європейської дипломатії відвідав добре укріплену демілітаризовану зону, що розділяє дві Кореї та закликав посилити підтримку України внаслідок неправомірного залучення військових КНДР, адже кому як не представникам Південнокорейської Республіки знати і розуміти усі загрози, що несе у собі подібна “співпраця” диктаторських режимів. Південна Корея засуджує незаконну військову співпрацю між Росією і КНДР, особливо з урахуванням загрози безпеці самої країни та світу загалом. Зараз Південна Корея надає Україні лише нелетальну допомогу, зокрема обладнання для розмінування, але утримується від постачання озброєння попри нагальну потребу в ньому українських сил оборони. Відомо, що уряд Південної Кореї детально аналізує всі можливі варіанти підтримки, зокрема і розглядає можливість посилення військової допомоги для України. Але поки що Україна буде змушена воювати одразу проти двох диктаторських режимів: російського та північнокорейського. І для того, щоб розірвати цей злочинний альянс, потрібні невідкладні рішення щодо військового посилення України з боку західних партнерів.
Водночас Росія та Північна Корея стають дедалі ближчими партнерами з початку війни в Україні. Значно зріс обсяг двосторонньої торгівлі, а тепер Північна Корея може значно збільшити свої доходи за рахунок залучення своїх військових до співпраці з Росією, на думку аналітиків, мова йде про сотні мільйонів доларів. А ще зовсім недавно заступник російського МЗС А.Руденко категорично заперечував будь-які таємні пункти у договорі про “стратегічне партнерство”, укладеному між Росією та КНДР, де, швидше за все, і було зафіксовано можливість відправки корейських військових на війну в Україну. Але, як відомо, все таємне колись стає явним, а у випадку залучення північнокорейських військових до війни на боці Росії ще й помітним, враховуючи зовнішність таких “новобранців” російської армії терору. Чи готові вони віддавати свої життя заради амбіцій двох диктаторів – Путіна і КімЧен Ина – запитання швидше риторичне. Диктатори ніколи не цікавляться думкою народу і готові йти на будь-які жертви заради своїх примарних мрій і цілей. Але диктатори ніколи не повинні перемагати демократії – про це варто пам’ятати завжди, особливо сьогодні, коли війна відбувається в центрі Європи і вже набагато ближче до осель європейців ніж вони вважають. На думку аналітиків, це може статися у випадку, якщо Кремль все ж спроможеться завести світ та Україну у глухий кут в цьому протистоянні, тоді війська Путіна невдовзі будуть готові до нового вторгнення. Час, впродовж якого Україна фактично боронить рубежі Європи від російського терору, мав би бути використаний європейськими демократичними силами для власної підготовки до можливого вторгнення, але, на думку експертів, Європа не скористалася ним наповну, і Путін це бачить та відчуває.
Не варто забувати і про те, що у Путіна свій геополітичний інтерес, а за схибленою логікою та тактикою російського диктатора, затягування війни в Україні і паралельне створення якомога більших осередків напруги та загострення конфліктів на світовій карті може розпорошити увагу і зусилля партнерів коаліції підтримки та, відповідно, призвести до непоправних наслідків.
Джерело: OBOZ.UA
