Оскільки Буданов вікно для мирних перемовин бачить у лютому 2026 року, зазначу, що це чудово збігається з “першим вівторком лютого”, про який я нещодавно згадував.
Саме в цей день, а у 2026 році це 3 лютого, згідно зі статтею 83 КУ (це не з Кін-дза-дза, як дехто міг подумати, це Конституція України, яку треба поважати) можна провести другий – тобто останній – етап конституційних змін, якщо до цього поквапитися з етапом першим, аби не залежати від непрогнозованих результатів непрогнозованого всенародного референдуму
(в якому все залежатиме від тих, хто воювати не хоче точно, а от щодо прийнятних результатів війни ще, мінливий, бач, не визначився)!
Якщо ж вкрай небезпечну й максимально безвідповідальну аферу з “народним волевиявленням” все ж проводити, – то нагадаю, що, пишучи відповідний III розділ КУ, батьки-засновники щодо референдуму про всяк випадок мудро не продублювали норми статті 71 з її саме таємним голосуванням.
З урахуванням цього теоретично вхід для голосуючих негативно (“Ні, не схвалюю”) із вкиданням у відповідну урну мирного плану може бути й відповідно окремим – з відповідним виходом саме до відповідного бусика.
Тобто можна було б ідеально втілити ідею поєднання голосування з виконанням, влаштувавши таким чином таку безпосередню пряму народну демократію, якій позаздрив би навіть добрий і лагідний дідусь Каддафі.
Принагідно нагадаю пов’язаний з можливим референдумом власний “потік свідомості” щодо єдиного джерела влади в країні Україні:
“Є в нас один такий, хто завжди правий. Бо не може помилятися. От він і не помиляється.
Навіть коли обирає до Ради того, кого не знає й про кого вперше чує, саме за те, що його не знає й вперше про нього чує.
Навіть коли у скрутний час готовий ставати на захист десь рік, а потім вже не готовий, бо втомився, але що хотів, те й хоче надалі, просто від інших, однак вельми вибагливо й дуже-дуже принципово.
Він завжди справедливо нічим не задоволений, причому саме завжди й саме нічим, і твердо знає, що жодного стосунку до цієї ганебної ганьби не знає, адже вона ганебна, а він справедливий.
А ще він мудрий. За визначенням: він іншим бути й не може.
Саме йому, мудрому, справедливому, критичному, принциповому, вибагливому й втомленому, хто ніколи не помиляється й завжди правий, – і хочуть сказати:
ОТ, ЛЮБИЙ-РОЗУМНИЙ, І РОЗГРІБАЙ-НО, ШАНОВНИЙ!!!”
Але ж чи впорається? Хоча відповідальність, звичайно, буде перекладено бездоганно…
Джерело: OBOZ.UA
