Міністр війни (до 2025 року – оборони) США Піт Гегсет висловився 7 листопада щодо теперішньої ситуації:
“Це момент 1939 року або, сподіваюсь, момент 1981 року – момент зростаючої терміновості. Вороги збираються, загрози зростають. Ви відчуваєте це, я відчуваю це.”
Водночас все частіше можна зустріти й на російськомовних ресурсах думку (звісно, з посиланнями на анонімні “джерела, що наближені до військового керівництва РФ”) про те, що армійська реформа, яку щойно розпочав Путін, включаючи, зокрема, цілорічний призов, за своїми масштабами призначена вже вочевидь не для цілей так званої “СВО” в Україні (адже розрахована на мобілізацію саме мільйонів чоловіків), а на випадок “великої [рос. – большой] війни” – приміром, прямого конфлікту з НАТО, який вимагатиме швидкої мобілізації й відповідної інфраструктури.
Подібні настрої в певному сенсі дещо корелюють із відчуттями американського військового міністра, джерела якого, мабуть, заслуговують на повагу значно більшою мірою.
Зрозуміло, тема ця вельми взаємопов’язана з гарантіями безпеки, які надають Україні країни світу; з іншого ж боку, якщо Путін вирішиться на конфлікт з кимось із НАТО, головними факторами, що впливатимуть на його вибір, будуть не чиїсь безпекові домовленості з Україною, а географія й вразливість.
Тож в небезпеці – після нас – країни, перш за все, Балтії, а також (через Білорусь) фермерів (недарма ж міністр війни згадав 1939-й).
Тоді й з’ясується, чого справді вартують “і рюттівське НАТО, і трампівські Штати”.
Джерело: OBOZ.UA
