Після поста про швидкий Нюрнберзький процес над Росією отримав безліч коментарів. Основний посил яких був — спасибі, звісно, за підтримку, але ж ви це несерйозно, так? Були і зовсім дитячі твердження: “Ядерна держава не може програти війну неядерній країні”. Угу. А В’єтнам, який переміг три ядерні держави (Францію, США і Китай) — не береться до уваги. Але найбезглуздіший коментар — Росія ж рухається вперед, а отже, вона виграє війну.
Ні, друзі, це був пост не про wishful thinking і не про вологі мрії. Власне те, що Росія не зможе виграти цю війну, було зрозуміло вже в березні 2022 року. Але оскільки при владі в Москві перебувають клінічні дегенерати, вони вирішили свій оглушливий провал назвати “війною на виснаження”. Мовляв, так воно і було задумано від самого початку. І ось на наших очах почалося поступове скорочення десятикратної переваги в силах, якою володіла Росія. Ще був у неї Чорноморський флот. Ще були багатотисячні танкові армади. Ще могла Росія безкарно бомбити своїми ракетами будь-яке українське місто. Але чаша їхніх терезів поступово опускалася і розрив скорочувався. 8:1, 5:1, 2:1, 1:1… І ось уже в України з’явилися свої далекобійні ракети і своя авіація. І ось уже Чорноморський флот загнаний у далекі гавані. І ось уже щоночі горять НПЗ і військові заводи по всій країні. І ось уже в атаку росіяни йдуть на самокатах.
А що стосується руху вперед, то давайте я вам одну історію розповім. Про Першу Світову. Ні, я знаю, що історичні паралелі не працюють, але мені просто хочеться, щоб ви ніколи більше не писали таких дурниць, що якщо одна країна йде вперед, значить, вона перемагає.
1914 рік.
Коли Німеччина вступила у війну, її стратегія (план Шліффена) передбачала блискавичний удар через Бельгію з метою обійти французьку армію і взяти Париж за 6 тижнів. (Кидок мангуста — росіяни теж вирішили пройти через країну на букву Б і взяти Київ за три дні).
Німецькі війська рухалися стрімко і підійшли до Парижа на 30 км. Розвідувальні частини вже бачили в біноклі Ейфелеву вежу. Французький уряд екстрено евакуювався в Бордо. (Зеленський відмовився від таксі та евакуації в Бордо і зажадав від Заходу зброї).
Починається битва на Марні. Союзники зупиняють наступ. Знаменитий епізод — паризькі таксі доставляють 6000 солдатів на фронт. План блискавичної війни руйнується, починається війна на виснаження. (Україна відкидає російські війська з під Києва і починає методично перемелювати армію вторгнення).
Армії зариваються в землю. Фронт рухається на лічені кілометри, ціною сотень тисяч життів.
1917 рік.
Німеччина контролює майже всю Бельгію і північний схід Франції (близько 10% території). (Сьогодні Росія теж контролює Крим і схід України, але за чотири роки війни не змогла взяти жодного обласного центру).
Весна 1918 року (останній наступ Людендорфа)
Німеччина знову наступає і знову підходить на 60 км до Парижа. “Паризька Берта” регулярно обстрілює столицю. (Сьогодні замість артилерійських снарядів на столицю України летять дрони і ракети).
Усі в Німеччині читають газети і впевнені, що Німеччина ось-ось переможе — вона ж наступає. І тим не менше 1918 року Німеччина капітулює. Чому?
Німецькі війська втрачали боєздатність, солдати відмовлялися воювати. 4 роки війни викосили офіцерський корпус і кращі частини були розбиті. До осені 1918 року до Франції прибуло 2 мільйони свіжих американських солдатів. Людендорф і Гінденбург зрозуміли: — за 2-3 місяці союзники увійдуть до Німеччини, і тоді умови будуть ще гіршими. Ніякого “катастрофічного розгрому” не було — німецький фронт просто руйнувався морально й організаційно.
Але головна причина поразки — економічна. Виробництво озброєнь йшло за рахунок цивільного сектора — країна буквально видихалася. Британська морська блокада діяла дуже добре. У Німеччині не вистачало всього: продовольства, палива, сировини. Союзники виходили з війни один за одним. Болгарія капітулювала 29 вересня. Османська імперія — 30 жовтня. Австро-Угорщина — 3 листопада (просто розвалювалася зсередини). Почалися повстання по всій країні. 9 листопада Кайзер Вільгельм II втік до Голландії. Вишенька на торті: німецька пропаганда приховала від суспільства, наскільки катастрофічною була військова ситуація. Тому багато німців щиро не розуміли, чому Німеччина капітулювала. Добре ж сиділи. Це потім породило міф про “зраду” і “удар у спину”.
Тепер переносимося в Росію. Економічна ситуація стрімко погіршується. У бюджеті діра на кілька трильйонів. Москва висмоктала все з провінції — у бюджетах регіонів грошей залишилося на кілька тижнів. Платити зарплати бюджетникам фізично нічим. Виплати контрактникам різко впали. Для війни потрібно три умови: гроші, гроші і гроші. А гроші скінчилися. Виробництво озброєнь висмоктує всі сили з економіки і стрімко руйнує цивільний сектор.
Попереду зима, і якщо Україна замість американських солдатів отримає американські ракети, цілком реальна перспектива залишитися в містах без електрики та опалення. Російські пропагандисти так витончено жартували про “Холодомор” і співали душевні пісні “А зима будет большая…” Без образ — все до вас повернеться. До речі, Велика Британія щойно оголосила про передачу Україні 5000 багатоцільових ракет.
Замість морської блокади — санкції, які закривають доступ до і технологій і до фінансів. Лукойл і Роснефть — це дуже боляче. Союзники починають відвалюватися один за одним. Сирію втрачено, Іран розгромлено, Вірменія перестала бути союзником (разюча тупість російської дипломатії — посваритися відразу і з Азербайджаном і з Вірменією — це треба вміти). Угорщина задумливо чухає стегна (взагалі дуже погана прикмета, якщо у Світовій війні Угорщина на вашому боці). Індія відмовляється від російської нафти, китайські держкомпанії не хочуть ризикувати. Північна Корея не шле більше своїх солдатів.
Так що сценарій з Нюрнберзьким процесом — це не мої вологі фантазії, це реальність. І жодне взяття окупантами ще одного села в Україні цю реальність не змінить.
Джерело: OBOZ.UA
