Сьогодні продовжу тему ресурсів війни, а саме, доріг, які окупант використовує, щоб постачати зброю на фронт. Я писала, пишу й буду писати на цю тему стільки, скільки буде потрібно, щоб привернути увагу. Бо це реально важливо.
Важливо, бо суспільство має розуміти, що кожен крок окупанта по нашій землі додає йому в силу наші ресурси, пише Олена Степова для “Інформаційного спротиву”. Ось, що страшне. Забираючи нашу землю, окупант вдало її використовує проти нас. Вдало й поки безкарно.
Саме тому так важлива тема замінування й розмінування нашої території. Бо за кроки по нашій землі окупант має платити кров’ю. Замінювання територій це найкращій спосіб на війні зупинити окупанта.
Дороги! Дороги найважливіший ресурс війни для окупанта. Автомобільні, залізничні, морські, річкові, мости, переправи… Дороги, це артерії, які дають життя країні. Це логістика, це перевезення людей, товарів й зброї. Тому дороги так важливі під час війни. Тому окупант робить усе, щоб захопити логістичні транспортні розв’язки.
От дивіться, після розбудови росією транспортного кільця навколо Азовського моря по окупованій території його пропускна спроможність збільшиться втричі на усіх ділянках, а час у дорозі з росії до окупованого Мелітополя скоротиться на п’ять годин.
Саме тому росія так прагнула отримати повний контроль над узбережжям Азовського моря, бо одним із головних завдань війни було створення кільцевого маршруту навколо нього, нагадаю, що довжина цього маршруту становить понад 1400 кілометрів. Це стратегічне завдання ворога, який планував тривалу окупацію та війну з подальшим просуненням по території, тому заздалегідь планував логістичні транспортні маршрути та прораховував залучення ресурсів України.
Тобто окупант створює собі умови для подальшого просування. Чи враховано це нами?
За те, щоб отримати таку можливість, росія поклала чимало життів, бо розуміє стратегічну важливість цього ресурсу. На п’ять годин може скоритися час доставки зброї. Це раз. А ще росія отримує прикриття цивільними під час перевезення цивільною автодорогою військової техніки та зброї. Це два.
Ось про це я й хотіла поговорити сьогодні, продовживши розмову про ресурси війни.
Нагадаю тому, хто не знає, я бачила війну з перших її секунд, бо жила в українському прикордонні на Луганщині. Тому сьогодення я проживаю з позиції свого досвіду.
Інколи мені шкода, що досвід нас, перших ВПО України, які прожили окупацію 2014-го, не застосовувався для навчання, дослідження війни, для отримання важливих свідчень. Бо наш досвід, він міг би на багато речей відкрити очі.
От, наприклад, коли починалася окупація Луганщини у 2014-му, ми у лютому-квітні не бачили російської військової техніки чи російських військових. А ось цивільних – бачили. Й зброю на Луганщину завозили теж у цивільних авто. Звичайно ж не у легковушках, повних жінок та дітей, ні. Просто вантажні машини, яких у нас було повно, бо ж на той час працювало багато підприємств, особливо вугільних. Тому вантажівка на дорозі чи навіть 10 вантажівок ні в кого не викликали подиву.
Зброю на Луганщину завозили у банальних рефрижераторах, вантажівках, які використовують підприємства чи фірми для доставки продуктів, меблів. Зброю на той час ховали у церквах московського патріархату та офісах комуністичної партії, а також на підприємствах, керівники чи власники яких підтримували “русскую весну”.
От ми з теми “дороги, як ресурс війни” перейшли до теми “люди, як ресурс війни”. Хоча в цьому випадку я б сказала по іншому: ми спробуємо дослідити, чи є цивільні люди під час війни та цивільні об’єкти під час війни з боку окупантів.
От зараз окупанти будують автотранспортну магістраль навколо Азовського моря. Звісно ж буде реклама “люди едут отдохнуть семьями”, де усміхнені чоловіки, жінки та діти, будуть радіти красивим краєвидам дорогою до моря.
Це гарний щит. Не можна стріляти, бо ж там “женщины и дети”. Такий привід звинуватити нас у фашизмі, при тому цинічно розстрілювати школи, дитсадки та житловий сектор у містах України. Але ж це росіяни, вони вправно будують живий щит та програмують кривду на правду та правду на кривду.
“Цивільні” машини будуть везти “цивільну зброю” між реально цивільними машинами, які будуть реально везти жінок та дітей.
От зараз росія після великої кількості ДТП за участю російських військових (я писала про це) впровадила тактику перевезення зброї цивільними авто. Як у 2014-му, для перевезення військових та зброї окупанти використовують звичайні вантажівки та рефрижератори для перевезення продуктів харчування, будівельних матеріалів чи меблів.
Я не знаю, як ми будемо вирішувати це питання, але швидкість будівництва цієї “цивільної” автостради мене лякає. Тому нам треба зрозуміти, що ці “цивільні” дороги, набудовані окупантом по окупованій ним землі, є артеріями війни, які варто перерізати.
Джерело: OBOZ.UA
