Військове кейнсіанство видихалося – ключові підприємства ВПК РФ скорочують персонал.
Наприкінці жовтня відбулася у мене з френдом у Фейсбуці міні-дискусія. З ким? Цитую Вікіпедію:
“Російський державний та політичний діяч, науковець-економіст. Доктор економічних наук (1998), професор (2002). Голова партії “Громадянська ініціатива” з 2 березня 2013 року, співзасновник загальноросійського громадського руху “Союз правих сил”. Перший міністр економіки нової Росії (1992-1993), голова партії “Громадянська ініціатива” (2013-2018, з 2020), президент банку “Російська фінансова корпорація” (1993-2013) – і багато інших титулів.
Це Андрій Нечаєв, один із творців російської ринкової економіки. Саме вона дозволяє країні-агресору так довго триматися в умовах санкцій та міжнародної ізоляції. Багато хто сподівався, що вона занепаде раніше, і я навіть писав статті з підзаголовком “хроніки пікіруючої економіки”. На щастя, Путін руйнує дітище Нєчаєва, реальна частка держави в економіці вже близько 70% і на повну силу йде націоналізація.
Невеличка ФБ-дискусія
Міністром Нечаєв став того ж року, що я генеральним директором, але через рік “пішов у відставку через незгоду зі зміною економічної політики”. Та й моє директорство було недовгим – заводи ледве виживали та перестали купувати верстати з ЧПУ, хліб нашого налагоджувального центру.
Нечаєв під час перебування міністром курирував ВПК, ось ми з ним трохи і подискутували про це у Фейсбуці. Він поставив 24 жовтня посаду зниження ключової ставки ЦБ РФ: “Я нещодавно писав про наростання інфляційних ризиків. Однак ЦБ ризикнув ще трохи пом’якшити грошову політику”.
Я зазначив, що “підприємства ВПК не можуть без кредитів. А інфляція… Не звикати! Та й доходи населення перестали зростати, тож особливо ціни не піднімеш. Подальше зрозуміло – криза”. Нечаєв заперечив: “якраз ВПК менше за інші сектори користується комерційними кредитами, тому що на нього ллється потік бюджетних грошей. А ось інфляцію він породжує”. Я: “Гм, а що ж Чемезов благим матом кричить, що його підприємства задихаються без кредитів?” Нечаєв: “У нього не тільки ОПК”. Я: “зважаючи на те, що ВПК припинив зростання, бюджетний золотий дощ вичерпався і мінфін скоротив виділення коштів йому ще 2-3 місяці тому”.
Далі поясню суть дискусії, зауважу лише, що Нечаєва хвилювала інфляція в Росії, а мене – криза її оборонки. Наведу приклади довгоочікуваної кризи ВПК. Нечаєв делікатно називає його Оборонно-промисловим комплексом – ОПК, але він взагалі за “єдину і неподільну” і свого часу переконав Татарстан не відокремлюватися від Росії, пообіцявши йому частку доходів від нафти.
Уралвагонзавод, ОСК та “Авісма” зіткнулися з проблемами
Почнемо із найвідомішого, мабуть, заводу Росії – його проблемами сам Путін займався і він увійшов до фольклору. Не Путін, завод. Втім, Путін теж: ла-ла-ла…
7 листопада Рейтер повідомив, що Уралвагонзавод скорочує персонал. УВЗ – єдиний виробник танків у Росії – переживає фінансові труднощі через різке скорочення попиту вагони. Плануються скорочення на вагонозбірному та металургійному виробництвах, а також у заводоуправлінні. Як випливає з наказу директора, до 1 лютого 2026 року необхідно провести “оптимізацію чисельності центрів, служб, управлінь, інститутів, відділів товариства до 10% їх середньооблікової чисельності”. 15 грудня цивільне провадження УВЗ переходить на 4-денний режим роботи.
Падіння попиту на вагони спричинене прогресуючим зниженням вантажоперевезень після початку війни з Україною. Це зниження та падіння споживання електроенергії – найчіткіший індикатор поганого стану економіки.
У серпні корпорації “ВСМПО-Ависма” (найбільший виробник титану у світі) висловили готовність повернутися до співпраці з компанією Boeing, з якою має спільне підприємство на Уралі. Boeing у 2022 році зупинив закупівлю титану з Росії. В уряді також розраховували на відновлення співпраці та роботи спільного підприємства – симпатії Трампа до Путіна вселяли надії. Але їхня зустріч на Алясці закінчилася провалом, і надії не виправдалися.
А в середині жовтня прийшли повідомлення, що “Авісма” з 1 грудня планує запровадити режим неповної зайнятості для обмеженої кількості працівників, які переважно виконують управлінські функції. Йдеться про перехід на чотириденний робочий тиждень. На неї планується перевести частину співробітників, не задіяних у ключових виробничих процесах, переважно це адміністративний персонал. У компанії пояснили, що це тимчасове рішення для збереження висококваліфікованих кадрів та підготовки до відновлення ринку.
Справа в санкціях та величезному дефіциті бюджету. “Боїнг” та “Ербас” були найбільшими покупцями російського титану, а “потік бюджетних грошей” (цитую Нечаєва) вичерпався, мабуть, ще влітку.
Тобто слідом за вугільною галуззю, сільгоспмашинобудуванням, автопромом та ін. (17 із 24 основних галузей) криза вдарила і по ВПК. Про це навесні попереджав Чемезов, глава Ростеха, держкорпорації “з розробки, виробництва та експорту високотехнологічної промислової продукції”, до якої входять практично всі оборонні підприємства та інститути Росії.
Але не УВЗ та “Авісма” стали застрільниками – першою закульгала ОСК, Об’єднана суднобудівна корпорація. На її долю припадає близько 80% російського суднобудування. У складі холдингу понад 40 підприємств та близько 100 тисяч співробітників, але справи йдуть неважливо. У 2023 році, коли з цієї причини ОСК було передано в управління банку ВТБ, президент банку Костін зазначав, що дефіцит коштів з перспективою до 2030 становить 1,029 трлн рублів!
Ще 10 липня гендиректор Хабаровського суднобудівного заводу підписав наказ про скорочення 70% персоналу. Причина – відсутність замовлень. ХСЗ спеціалізується на серійній споруді морських тральщиків та кораблів протичовнової оборони (мисливців). Але ВМФ сидить на мілині – немає фінансування, а цивільним не до замовлень – спад перевезень торкнувся водного транспорту. ХСЗ взяли на баланс влади краю, але, мабуть, він приречений, підприємство виявилося неконкурентоспроможним навіть усередині ОСК.
6 серпня повідомили, що ОСК скоротить персонал Рибінського суднобудівного заводу “Вимпел” – через відсутність виробничих обсягів. Завод відомий суднами на підводних крилах – у червні 2025 року він здав п’яте, останнє в серії “Комета” 120М (1968 року я ходив на такому з Ялти до Севастополя), але більше будував малі ракетні катери для Міноборони, патрульні та протидиверсійні суда для ВМФ.
Хронічна фінансова нестійкість – проблема багатьох підприємств ОСК, кажуть фахівці. Виною застаріла матеріальна база, неефективна виробнича кооперація, висока трудомісткість та несерійне виробництво. У кулуарах Східного економічного форуму, що відбувся на початку вересня, Андрій Костін розповів журналістам, що ОСК готує список верфей, які планує надалі виставити на продаж. Росії більше не по кишені флот.
Військове кейнсіанство накрилося мідним тазом
Мається на увазі стимулювання економіки шляхом накачування ВПК грошима. Скінчився бенкет з найпростішої причини: грошей немає накачувати. Тож повсюдно знижено виплати за контрактами на самогубство військовим способом.
За оцінками інституту прогнозування ІНП РАН, економіка увійшла до рецесії, дав збій навіть головний чинник зростання промисловості останніх років – ВПК. Індекси виробництва, у галузях, що випускають продукцію з його потреб, у вересні різко знизилися. Зростання випуску “інших транспортних засобів та обладнання” (тобто танків, БТР, БМП та іншої бойової техніки) сповільнилося до 6% рік до року проти 36,4% у серпні, а “виробництво готових металевих виробів” (зброї та боєприпасів) пішло в мінус на 1,6%, хоча ще місяць тому зростало на 1%. Це може сигналізувати про вихід на пік виробничих можливостей, обережно наголошують автори доповіді.
Насправді це говорить про гостру нестачу грошей у бюджеті РФ. Повернемось до дискусії з Нечаєвим. Говорячи про потік бюджетних грошей, він забув про його дискретність. Аванс на держзамовлення зазвичай складає 20-30% повної вартості. Решта виплачується після здачі замовлення. Але його виконання потребує часу, закупівлі матеріалів та комплектуючих, треба платити зарплату співробітникам, оплачувати електроенергію, транспорт та багато чого ще, відсотки за кредитами у банку нарешті. Авансу, зрозуміло, не вистачає і треба поповнювати оборотні кошти новими кредитами. А відсотки за ними вищі за 20%! Мало того, інфляція веде до зростання витрат, і за час виконання замовлення його вартість перевищить обумовлену суму, тому підприємства працюють собі в збиток.
Ось Чемезов і волав навесні, що підприємства Ростеха йдуть до банкрутства. І як бачите, мав рацію – ми це теж бачимо і вітаємо. Врятувати їх Путін не зможе. Грошей вже гостро не вистачає, а буде ще менше і взяти їх ніде – санкції працюють, нафта дешевшає, ненафтові прибутки також падають. Так, ЦБ випускає порожні гроші, але це призведе до інфляції та зростання витрат – замкнене коло.
Загалом можна констатувати, що до кінця четвертого року війни запас міцності російської економіки вичерпаний – всупереч заклинанням Іноземцева, Алексашенка та інших подібних економістів. На Росію чекає жахливий 2026 рік, і багато діячів путінського режиму заговорили про це вголос. Протримайся, Україно!
Джерело: OBOZ.UA
