Росія під керівництвом Путіна наполегливо продовжує курс повзучої терористичної агресії проти України. Кожен новий день російського вторгнення додає все більше і більше сутінки в і без того загальне сум’яття у світовій політиці, що переживає найвищу турбулентність за багато десятиліть.
Світ рухається синусоїдною траєкторією: подекуди є проблиски надії, на кшталт перемир’я в Газі або досягнення домовленостей між урядом і повстанцями з М23 у ДР Конго. Однак є кровоточиві рани, які поки що, схоже, не хочуть затягуватися, варто згадати про гуманітарну катастрофу в Судані, зростання напруженості довкола диктаторської Венесуели, та, звісно, триваючу війну путінської Росії проти України.
Доволі сміливим поясненням поточного етапу російського збройного вторгнення виступає суб’єктивна неготовність Путіна шукати дипломатичні шляхи завершення завареної ним же кривавої каші. Наразі вже призабута геополітична, ресурсна, військова логіка найбільшої міждержавної війни з часів часів. Серед росіян немає чіткого розуміння навіщо і для чого далі вбивати українців, і могилізувати своїх солдатів, а життя обивателів перетворювати на формену мілітаризовану вакханалію. Більшість хоче завершення війни, підтримки завойовницьким планам Кремля фактично немає. Для чого брати на баланс закривавлені згарища руїн міст і сіл Донбасу, якщо через демографічне виснаження в недалекому майбутньому від Росії відпаде до лап Китаю багатющий ресурсами Сибір?
Тому низка експертів на Заході охрестила протистояння подобою сутички характерів Путіна і Трампа, це війна не тільки і не стільки проти України, а за можливість російського керівництва впливати на міжнародні справи, впливати низько, бридко, пакосно, шкідливо, але все-таки отримувати задоволення від деструктиву, використання інструментів залякування і підривної діяльності.
Україна в ніч з 13 на 14 листопада пережила чергову найпотужнішу терористичну атаку РФ. Лише в Києві загинули 7 осіб і 35 дістали поранення, у місті дуже серйозні руйнування. Москва б’є по цивільних об’єктах, і під удар потрапило посольство Азербайджану в Києві. Це вже надзвичайна міжнародна подія, адже подібні інциденти – акти російської агресії проти Баку. Відповідно бездумний терор РФ втягує в свою орбіту все більше жертв, і руйнує російський імідж в очах країн Глобального Півдня.
Терором, хижацькими територіальними захопленнями під сурдинку обіцянок про мир в інших частинах світу Москва йде до все більшої стратегічної ізоляції. Ті ж країни Азії, Африки тактично не гребують брати подачки Росії, або за безцінь вдаватися до рук її ресурси. Однак, коли атракціон “щедрості” завершиться, то крамничка підтримки швидко закриється і тоді РФ доведеться платити за рахунками.
Очікуване на Путіна повалення з поста породить усередині країни тривалу нестабільність із ризиками фрагментації та спалахами великого насильства. Не маючи можливості виливати деструктивність назовні, Росія сама в ній захлинеться.
Ознаками ймовірного колапсування режиму виступає надлом російської економіки. Україна з метою стримування російського агресора завдає ракетних і БПЛА-ударів по об’єктах, що підтримують функціональність російської воєнщини і дають фінанси для війни. Це заходи з метою знизити російську деструктивність, яка абсолютно деідеологізована і ґрунтується на фінансах, що спалюються в топці кровопролиття.
Ось, наприклад, у відповідь за удари по Києву, українська сторона завдала ударів по великому нафтовому терміналу в російському портовому місті Новоросійськ у Краснодарському краї. Він тимчасово призупинив свою роботу, а отже, потік нафтодоларів для війни зменшено, і здатність до терору знижено. Сукупно у 2025 році Росія через військові відповіді України та міжнародні санкції недоотримає 37 млрд дол. США бюджетних доходів. Втрати вельми відчутні, але російський диктатор поки що не готовий вийти на сцену, і так само, як напередодні його венесуельський візаві Мадуро, триразово вигукнути: “Мир!”, наспівуючи пісню Леннона “Imagine”.
Джерело: OBOZ.UA
