Отже, Лукойл має намір продати свої іноземні активи. На перший погляд (якщо не стежити за цією компанією) нічого дивного і страшного. Ну продадуть.
Однак, якщо задуматися, то згортання активності Лукойлу (якщо та піде до неросійських компаній) може дуже боляче вилізти Кремлю.
Зараз я просто побіжно пройдуся основними тезами – відео з докладним аналізом опублікую завтра вранці. Проте, сподіваюся, що і бриф буде цікавий.
Почну з простих і лінійних схем із переходом на політику.
Мексиканська затока. Там Лукойл розробляє два нафтових поля на “мексиканському” шельфі. Одне спільно з ENI (у “Лукойла” тільки 40% у цьому підприємстві). Тут просто – все що повністю російське будуть, ймовірно, викуповувати американці. Другий – теоретично можна було б не продавати (поріг санкцій 50%, але Лукойл перестраховується), але ймовірно викупить ENI.
Африка – Нігерія, Камерун, Гана, Конго – тут складніше. Лукойл володіє коцесіями (в масі своїй сам). І продавати доведеться. Але покупцем на початковому етапі будуть виступати, ймовірно, російські фірми-прокладки. Причина проста – на діяльність Лукойлу зав’язана значна частка інфраструктури “русского мира” в Африці. Це і гроші на місці, і спільна логістика, і земляцтва та зв’язки. І, нарешті охоронна фірма “Луком-А”, але про неї трохи згодом.
Єгипет – зовсім боляче. Тим паче що тут можуть бути покупці зі США (для Штатів важливе посилення в Єгипті в рамках політики впливу на держави-вузли міжнародної логістики). Тому тут продати “прокладкам” буде складно. А продавати доведеться. І це теж активність “Луком-А”, крім просто бізнесу.
Казахстан. Тут украй боляче і для “Лукойлу”, і для РФ. Судіть самі: Лукойл має в розробці два. Один рівними частками з КНР, другий з ENI, Chevron і “КазМунайГаз”. Як ви розумієте, Казахстан і США (той же Chevron) будуть налаштовані викупити російську частку. Точніше зробити так, щоб російська частка перестала бути російською. І покупці, крім американців – китайські компанії. Все просто – зменшення залежності від РФ. І ярмо з “прокладками” для Токаєва занадто токсичне (на такому рівні).
Але крім нафти є ще КТК – каспійський трубопровідний консорціум. Де у російських компаній в сумі 51% акцій. Але якщо Лукойл продає свою частку і якщо покупцем буде, наприклад, Казахстан, то структура власності зміниться. Грубо кажучи, буде вже “на трьох” – Казахстан, США, РФ. І як ви розумієте, тут Казахстан теж не буде налаштований грати з російськими “прокладками”. А ось це вже ДУЖЕ боляче для РФ. Адже нафта з КТК ніби як “не російська”. А це означає, що вільна до продажу по всьому світу.
Узбекистан! А це вже газ — три газові родовища. На всіх розробка проводиться Лукойл самостійно. І діє угода про розподіл продукції з узбецькою владою. Фактично це найбільш перспективний актив “Лукойлу” в регіоні. Але продавати доведеться.
І, нарешті, мережа АЗС у країнах ЄС, державах колишнього СРСР (включно з Азербайджаном). І НПЗ (зокрема в Індії). Тут боляче, оскільки це роздріб, оскільки це доходи. І глибока інтеграція в місцеву економіку – що вже важливо для російських проєктів “м’якої сили”. Які проводяться під виглядом “гуманітарної діяльності” “Лукойл”. Як свого часу конкурси для молоді в Румунії.
А тепер найважливіше або не нафтою єдиною.
У тексті я кілька разів згадував компанію “Луком–А”. Це колишній охоронний підрозділ “Лукойл”, який став “самостійним” на рубежі 2010 року. Тобто материнська компанія типу сама відправила у вільне плавання власну службу безпеки. Насправді скринька відкривається просто. Керівництво і засновники “Луком-А” вихідці з підрозділу “Вимпел” КДБ СРСР. І пізніші керівники — суцільно вихідці з ФСБ. А саме “охоронне агентство” має з управлінням “В” центру спеціальних операцій ФСБ договір на спільне використання тренувальних баз.
Навіщо це ФСБ? Все просто “Луком-А” крім охорони об’єктів “Лукойл” спеціалізується на такій дрібниці, як збір даних (причому кібершпигунство – їхній коник) і промислове шпигунство. Тепер дивимося країни, де є іноземні активи “Лукойл” і розуміємо, що “Луком-А” потрібен Росії саме там.
І саме тому РФ спробує зберегти контроль над активами Лукойлу. Це вже буде не власність Вагіта Алекперова, але під управлінням Кремля. В ідеалі.
Але саме тому (точніше комплекс Активи+вплив+шпигунство) у низці держав рокіровка може не вийти. Тому я буду вкрай уважно спостерігати за Єгиптом, Казахстаном і Азербайджаном. Сьогодні це ключові точки перетину інтересів багатьох гравців.
Джерело: OBOZ.UA
