1. Запаси нафти у Венесуелі наразі складають згідно з загальновизнаною статистикою близько 17 відсотків доведених світових запасів, займаючи перше місце в світі, тобто випереджаючи, зокрема, навіть Саудівську Аравію (не враховуючи ще й нафтових пісків, за якими у Венесуели теж перше місце, причому із значно більшим відсотком, адже конкурентом тут є лише Канада).
В той же час ці запаси вже майже не видобуваються – з технологічних, економічних і політичних причин.
Тож якщо зараз цією справою займуться, як обіцяють, Сполучені Штати, потенційний ринок нафти зросте незабаром на 17:(100-17)х100%=20,5%.
Це, в свою чергу, матиме безумовним наслідком відповідне зниження світових цін на нафту, в тому числі – російську, причому частково навіть превентивно (на етапі очікувань неминучого).
В зв’язку з цим, приміром, мордорський мільярдер Дерипаска вже заздалегідь скиглить – хоча першою мала б метушиться з цього приводу зовсім інша [недо]людина.
2. На такому економічному тлі – Росії стане вже не до війни, але процес цей хоча й швидкий, однак не такий миттєвий, як, наприклад, захоплення Мадуро. Очікування ж багато нам вартує – і в територіальному вимірі, і, що головне, в людському. Тому – перемовини, тому, можливо, – й референдум.
При цьому, за словами спікера ВРУ Стефенчука, питання, що стосуються Конституції України, не можуть бути питаннями ні всеукраїнського, ні жодного іншого референдуму, а тому він вважає, що на референдумі може бути тільки одне єдине питання: “Підтримуєте ви мирну угоду або не підтримуєте?”
Ну а саме від того, як ставиться питання, залежать і підсумки. Згадаємо з цього приводу два протилежних за результатами в Україні референдуми 1991 року:
70,2% в Українській РСР висоловилися за збереження СРСР, відповідаючи на вельми заплутане запитання 17 березня,
але 90,3% – за незалежність, відповідаючи на значно більш зрозуміле питання 1 грудня.
До речі, як треба ставити правильне запитання, можна швидко подивитися тут.
Джерело: OBOZ.UA
