Павло Казарін і Сергій Гнезділов, кожен по-своєму, підняли тему демобілізації військовослужбовців як питання справедливості. І дійсно, чому одні повинні безстроково бути на фронті, інші пишаються тим, що “випадково” заблукали у Румунії, а треті мають чекати на “економічне бронювання”?
Політичне лідерство в Україні будується на восхвалянні влади, компрометації опозиції і критиків, на безпідставних обіцянках швидкої перемоги та рейтингових, але безрезультатних кроках. Це потрібно змінити.
Людина має бути у центрі політики, громадянин України. З ним потрібно говорити чесно, відповідально і з повагою, як з рівним. Бо для нього існує держава. Його не можна незаконно хапати на вулиці і пхати в бусік, бо законно – вручити повістку, не можна позбавляти консульських послуг, не можна забирати у військо і не казати на скільки. Громадяни України – патріоти. Але вони хочуть поваги і розмови на рівних, а не як з дітьми маленькими. Про що Саміт миру? Що таке план перемоги? Чому звільняють чи призначають саме цього міністра? Та й зрештою, які плани і можливості з демобілізації?
Найгірше для людей невідомість, недовіра до влади і країни, до яких приводить будівництво політики лише навколо сьогоднішніх рейтингів. Така політика породжує втому, втрати у суспільстві сил для опору. Цього чекає ворог. Щоб зберегти ці сили, суспільство і політикум потрібно об’єднувати навколо правди і справедливості, а отже – навколо відповідального професіоналізму.
Джерело: OBOZ.UA
