За підсумками зустрічей Трампа з лідерами країн Центральної Азії зазначу таке.
По-перше, у ЗМІ активно розганяють цитату президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва про те, що Путін нібито виявив вражаючу гнучкість, погодившись припинити вогонь на ЛБЗ у разі відходу України з Донецької області. Мовляв, більше поступок чекати не варто, тому що Путін не зможе піти проти громадської думки в Росії.
Ясно чому лідер Казахстану робить такі заяви (незалежно від реальних намірів Путіна). У нього 7 тис. км спільного кордону з Росією. Казахстан не відмовляв собі в задоволенні заробити на обході санкцій. Однак зараз декларує поглиблення політичних та економічних зв’язків зі США.
Починаючи від раніше оформленої угоди щодо американських локомотивів (4,2 ярда), до свіжих домовленостей щодо родовища вольфраму та ін. мінералів (заявлено 17+ ярдів). Плюс намір приєднатися до “Угод Авраама” (що вже засудив ХАМАС).
Додає пікантності, що американські локомотиви можуть стати основою логістики китайських вантажів альтернативним Росії маршрутом.
Усе це вже ревно сприймається в РФ, тому словесними реверансами ситуацію пом’якшують.
Однак Токаєву і всім іншим треба пам’ятати: Північний Казахстан досі залишається мирною казахською територією виключно тому, що російська армія загрузла в Україні. Навіть у риторики повинні бути межі.
Хоча у випадку з Трампом кордонів немає: Токаєв назвав його “посланим згори” великим лідером, планеті пощастило.
По-друге, після монархій Затоки, Японії та Кореї, оголошено про чергову космічну угоду Трампа, цього разу – з Узбекистаном.
У найближчі 3 роки Узбекистан, за словами Трампа, має вкласти в США $35 ярдів. А потім протягом 10 років – ще $100 ярдів. Разом – $135 млрд.
Поки що це виглядає так само “грандіозно”, як і закупівлі Європою вуглеводнів у США на $750 млрд плюс $600 ярдів інвестицій. Бо ВВП Узбекистану до кінця 2025 р. оцінюють у $130 млрд. Однак економіка країни зростає, там величезна кількість молоді. Зав’язки з Америкою можуть надати тонізуючий ефект і зіграти на контрасті з Росією. А скільки трильярдів зараз заявлено – справа житейська.
Напевно в РФ почнуться крики на кшталт “раз у Ташкента стільки грошей, нехай вкладає їх у РФ, інакше виженемо всіх мігрантів!”.
Лаврова я вже цитував: Росія явно стурбована спробами “відірвати” Кавказ і ЦА, але мало що може протиставити, окрім прямих погроз…
А тепер знову глянемо в цілому.
Швеція і Фінляндія в НАТО. Прем’єр Швеції прямо каже: Балтика – наше море, треба перейти до довгострокового утримання Москви за парканом.
Молдова намагається виплутатися. Сигнал про закриття “Русского дома” – у цей кошик. Хоча питання “ПМР”, як і раніше, висить.
Кавказ російський зашморг значно послабив. Алієв днями заявив про перехід армії на стандарти НАТО.
Центральна Азія економічно і політично вбудовується в неросійські проєкти. Тому що Росія особливо запропонувати нічого не може. Тільки зброю, військовий досвід і традиційну нісенітницю про шкідливих англосаксів. А також може погрожувати. Але це лише мотив шукати баланси.
Усе це – прямий наслідок подій з лютого 2022 р. Стратегічний “геній” Путіна сліпучий.
Ще мінімум півроку війни, на які налаштовується Кремль, і результати можуть стати ще більш приголомшливими.
У Кремля вже не вийшло в один хід перекласти зарубіжні активи “Лукойлу” з однієї кишені в іншу. До весни ще може бути чимало сюрпризів.
Росіянам, які розраховують на щось після Путіна, треба поспішати.
Джерело: OBOZ.UA
