Reuters, коментуючи, чи зможе Трамп втретє стати президентом у зв’язку із славнозвісною 22-ю поправкою до американської Конституції, що [нібито] це забороняє, слушно зауважує:
якщо він не має права знову стати президентом, то не може балотуватися й у віцепрезиденти, щоб потім “за домовленістю” стати президентом, адже це прямо заборонено 12-ю поправкою;
для зміни Конституції Трамп за нинішнього політичного розкладу не має практичної можливості зібрати потрібну кількість голосів ані в Палаті представників, ані в Сенаті, ані в законодавчих зборах потрібної кількості штатів;
втім, президент має право звернутися за трактуванням Конституції до Верховного суду США, хоча й каже, що наразі не розглядав питання, чи буде це робити.
Від себе ж додам: у Верховному суді він мав би справу щодо трактування поправки 22 виграти, причому не тільки тому, що там більшість йому симпатизує, але й тому, що існують зрозумілі аргументи, які відокремлюють цю особливу ситуацію від загальної, – наприклад, такі.
За бажання цілком можна розглядати як певною мірою принципову обставину навіть той мовчазно погоджений американським [і світовим] суспільством факт, що президенти 45-й і 47-й мають різні номери, хоча йдеться про одну й ту саму особу.
Ніхто ж чомусь не каже, що зараз – другий термін 45-го президента! Як, до речі, не казали свого часу й про Клівленда, що він був не 22-м і 24-м, а відбував обидва терміни як 22-й “з перервою”!
Крім того, й це вже суттєвіше, надто суворе трактування обмеження щодо понад двох термінів, згідно з яким мається на увазі заборона не тільки трьох термінів поспіль, але й взагалі, – позбавлене будь-якої логіки: приміром, якщо хтось перебував президентом два терміни поспіль у віці від 35 до 43 років, він, виявляється, потім змушений все життя довічно нести цю “політичну пляму” й після цього вже ніколи не може стати президентом – навіть через 40 років, тобто й у 83, але ж який в цьому сенс, і хіба це малося на увазі авторами 22-ї поправки?
Ми наблизилися до головного – треба розуміти й історичний контекст заборони щодо третього разу, щоб влучно визначити, що саме вкладали автори поправки в її “літеру”, тобто правильно оцінювати й “дух часу”: нещодавно (на той час) Рузвельт був обраний президентом ЧОТИРИ РАЗИ ПОСПІЛЬ!
Зрозуміло, саме від подібного й хотіли вберегтися на майбутнє, шукаючи потужний запобіжник у вигляді гарантії “не більше двох разів”, забезпечуючи таким чином певне чергування, й, припустимо, стенограми обговорень тієї історичної поправки були б тут вельми доречні.
Я, звісно, усвідомлюю, що Верховний суд США це не найчесніший у світі Конституційний суд України, але ж йому є що сказати для обґрунтування історично й логічно справедливого підходу.
Джерело: OBOZ.UA



