В охопленому полум’ям війни Маріуполі вона втратила матір та бабусю. Мати загинула в лютому 2022 року — у чергу біля магазину влучив снаряд. Бабуся — у квітні: не отримала вчасно медичної допомоги. Свою історію Владислава із Маріуполя довірила Музею “Голоси Мирних” Фонду Ріната Ахметова.
У Маріуполі царювала паніка. Люди ховалися у підвалах, намагалися знайти воду та їжу. Одного дня мама Владислави, Ніна Анатоліївна, пішла до магазину із надією зняти готівку у банкоматі. Вона довго не поверталася і близькі забили на сполох:
“Ми разом із сестрою пішли до того магазину. Був приліт, навколо лежали люди. Сестра каже: „Не дивися вниз, тут мами немає”. Ми йдемо, і тут я бачу знайому куртку…”, — пригадує найстрашніший момент Владислава.
Родина поховала Ніну Анатоліївну біля під’їзду будинку, де вона жила. Їй було всього 49 років… Тим часом обстріли ставали щільнішими і сім’я вирішила: як не страшно, треба тікати. Бабуся Владислави сказала, що буде у Маріуполі.
“Ми виїхали 28 березня, а 20 квітня з нами зв’язалася сусідка. Розповіла, що під час одного з обстрілів бабуся зламала ногу. За кілька днів у неї почалася гангрена. Швидку викликати було неможливо. Вона вийшла на вулицю і впала. Так я за короткий час втратила двох близьких людей”, — розповідає Владислава.
Її історія з перших вуст — за посиланням.
Історія Владислави із Маріуполя увійшла до Музею “Голоси Мирних” Фонду Ріната Ахметова, який збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже майже 120 тисяч історій.
Розкажіть свою на порталі Музею або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.
Джерело: OBOZ.UA
