У боях за Україну загинув капітан поліції, боєць 5-го батальйону “Любарт” Нацгвардії Назар Островський зі Львова. Чоловік, який майже 10 років віддав службі в правоохоронному органі, двічі добровільно ставав на захист країни зі зброєю в руках.
Трагічну звістку повідомила його сестра Анастасія Островська у Facebook. Більше про захисника, справжнього патріота розповіли друзі Героя, які називали його капітаном поліцейський наук.
“Назар Островський на щиті… Я би дуже хотіла ніколи не писати цих слів. Дуже важко підібрати будь-які адекватні слова… Кілька днів тому в нашу родину прийшла жахлива звістка з війни. Наш Назарко загинув, борючись за справедливість та до останнього захищаючи Україну!.. Сумуємо. Любимо. Ніколи не забудемо. Спочивай з миром, братику”, – написала сестра захисника.
Львів’янин Назар Островський у юності навчався в приватному ліцеї блаженного Климентія Шептицького. Потім вивчав філософію у Львівському національному університеті ім. Івана Франка.
Він захоплювався історією України та закликав не споживати російського контенту. Пройшов Революцію Гідності, добровольцем відправився на фронт під час Антитерористичної операції на Донбасі в 2014 році. Віддав службі в поліції майже десятиліття.
Зі слів рідних і знайомих, на посаді дільничного офіцера поліції Сихівського відділу поліції Назар відкрито розкритикував “совкові” наради керівництва, що дуже часто відбуваються зранку й ввечері в позаробочий час, а також канцелярську й нікому не потрібну марудну роботу, яку покладено на дільничних.
Правоохоронець публічно заявляв про те, що із поліції потрібно викорінювати “кумівство” та ручні й непрозорі кадрові призначення. Він також виступав за прозорі конкурси для відбору кандидатів на посади в НПУ.
Якось через заяву про те, що реформована поліція навіть папір купує за власні кошти, небайдужі жителі Львова масово почали приносити папір і дарувати їх поліцейській канцелярії.
“Такою відвертістю Назар Островський накликав на себе перевірку, яка виявила, що за рік він на посаді дільничного використав аж 987 аркушів паперу. Усіх поліцейських, які брали подарований папір відправили на допити і проводили службове розслідування”, – повідомляли про львів’янина місцеві ЗМІ.
“15 травня 2024 року був мій останній день служби в поліції. Цього літа мало би бути 10 років вислуги. Починав у 2014 років із “Азова” (тоді батальйон міліції), далі батальйон “Львів”, дільничним (на Сихові у Львові), чотири роки в секторі протидії домашньому насильству. Завершив у штурмовій бригаді “Лють”. Іронічно, що мобілізовуюсь у підрозділ, із якого починав – рідний “Азов” у ОЗСП “Любарт”, – повідомляв правоохоронець навесні цього року.
Тоді він збирав кошти для свого розрахунку, який виконував бойові завдання в районі Часового Яру на Донеччині.
Боєць 5-го батальйону “Любарт” (окремого загону спеціального призначення у складі 12-ї бригади спецпризначення “Азов”) Назар Островський загинув 25 жовтня 2024 року. У Героя залишились дружина та маленький син.
“Якщо так болить друзям, страшно думати, що відчувають рідні. Вже третій день, після цієї звістки, і третій день цих емоційних гойдалок сприйняття, злості, тихого розпачу і відчуття вселенської несправедливості, флешбеків минулого і вдячності, за те, що Назар Островський був в усіх нас”, – написала Наталія Грицина.
“Назар на щиті… Чувак, який затролив половину копів фотками з пачкою паперу, ламав систему, пакував ФПВшками уських пачками і матрицю там, де просто був”, – додав знайомий Дмитро Якимець.
Найбільше теплих слів про свого друга написав Ігор Колісник. Він наголосив, що Назар свідомо йшов туди, де було найбільше згустку темряви, де горіли шини, де били дітей або студентів дорослі, сильні та жорстоко несправедливі “нормальні” люди.
“Капітан поліцейських наук, найкращий шеріф Сихова, двічі азовець, майданівець у білому пальті, випускник філософського факультету із відповідним діагнозом, романтичний цинік, впертий засранець із добрим серцем, батько сина, чоловік дружини, друг. Назар мав дивний характер, у якому чорний гумор і цинізм поєднувалися із глибинною потребою допомагати, захищати, боротися за справедливість. Не за ту справедливість, про яку розповідають політики чи єдиний телемарафон, а за ту, якої немає у квартирах темного міста”, – зазначив він.
За його словами, Назар мав рішучість, щоби продовжувати робити те, що було його фундаментальною силою: бути там, де болить найбільше; бути з тими, чий голос не почутий.
“Нашого одногрупника вбили на війні. Стає ще страшніше, коли війна підкрадається так близько… Співчуваю рідним і близьким… Дуже шкода маленького синочка, який тепер залишився без батька… Як то все має витримати дружина?.. Дуже сумно. Назар запам’ятається назавжди чуйним і добрим хлопцем, захисником нашої Батьківщини. Хай спочиває з Богом”, – додала також одногрупниця захисника Ореста Даниляк.
Як повідомляв OBOZ.UA, у боях на фронті загинув 26-річний воїн Андрій Романюк із позивним “Воробєй” – молодший сержант, командир відділення ударних БпАК 49-го окремого штурмового батальйону “Карпатська Січ”. Боротьбу за свободу України Герой почав ще в 15-річному віці – брав активну участь у Революції Гідності на Майдані, а з часом добровольцем пішов у АТО.
Джерело: OBOZ.UA
