Друзі, щодо ситуації на ключовому для нас Донецькому напрямку на сьогодні. Тенденції останніх днів продовжились і вже можна чітко говорити про усунення акцентів. Наступ противника на Покровськ зав’язнув після наближення до Селидового.
Залишати “селидовське угруповання ЗСУ” у тилу як загрозу флангу було надто ризиковано. Тому окупанти вирішили пригальмувати пару днів, взяти штурмом Селидове, прикрити фланг і йти далі. Для швидкого вирішення завдання місто кинули цілий армійський корпус за підтримки танкової дивізії. Пара днів розтяглася до тижня. Слова “Селидове” та “швидко” в одному реченні стояти не можуть. Зав’язнули у штурмах.
Тактика окупантів у разі завжди була однаковою. Якщо є необхідність при наступі масовано штурмувати не один, а два напрямки – терміново перекинути великі резерви із сусідніх ділянок фронту та активно наступати у двох напрямках. Рішення завжди однакове… було. Тому що із сусідніх ділянок усе що можна на Покровськ уже перекинули. Високомобільні елітні підрозділи як “пожежна команда” теж завжди виручали. Але… 106 дивізія ВДВ та 155 бригада морської піхоти у Курську і у них все складно. Зайва соломинка ламає спинку верблюду, все правильно. Але цю зайву соломинку у потрібний момент треба взяти. А ніде.
За великим рахунком, подальший наступ на Покровськ не дає ворогові нічого, окрім політичної заяви “Взяли Покровськ”. Просуватися фронтом шириною від 3 до 5 км вздовж залізниці чим далі – тим небезпечніше. Взяти Селидове не виходить, залишити його у тилу його не можна. А трасу “Покровськ – Костянтинівка” вони й так прострілюють давно. І для окупації Донецької області (стратегічна мета Кремля) тепер потрібно перерізати трасу “Харків – Ростов” між Слов’янськом та поворотом на Святогірськ. Лиманський напрямок. Тільки ці спроби дуже потужні вже були. Результат дали негативний. ЗСУ не просто утримали позиції, але навіть відсунули супротивника.
Наразі основний акцент противник зміщує на Курахове. Про Покровськ у цьому випадку доведеться забути. Але, повторюся, стратегічно він уже не потрібен. А Курахове – це пряма дорога (високовольтна траса) на Запоріжжі. Погрожувати можна. За відсутності успіхів на Лиманському напрямі та пробуксовці на Покровську теж варіант. На Покровському напрямку 34 бойові зіткнення за добу. На Курахівському – також 34. Тобто цифри підтверджують мою оцінку.
Станом на сьогодні супротивник зіткнувся з проблемою, про яку попереджали серйозні аналітики. І яку не бажають бачити лише фанатики віри у “нескінченні ресурси Росії” в їхній глибинці і, що несподівано, серед наших панікерів. Покровськ, Селидове, Курахове, Лиман. Чотири цілі, а ресурсів вистачає максимум на півтори. Додайте до цього Курську область, де ми скували велике угруповання елітних сил, і другу добу тиснемо на другому фланговому напрямку. Тут, не приховуватиму, теж повна жесть. І втрати тут серйозні. У техніці. У людях. Але противник уже зрозумів, що це не жарти і не заради рейду “полякати”. Сили Оборони України працюють із неймовірною напругою. Але й супротивник уже кидає у топку все, що може. Будемо дотискати. Ми завжди говоримо про дедлайн Кремля, але не забуваємо, що у нас вони теж є…
Джерело: OBOZ.UA
