Сполучені Штати оголосили про різку зміну політики щодо трьох західноафриканських країн, які останніми роками зблизилися з Росією. Вашингтон готовий відновлювати співпрацю з військовими режимами Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру, попри перевороти й відхід від демократичних принципів.
Новий курс пов’язують із поверненням Дональда Трампа до Білого дому та загостренням безпекових інтересів США в регіоні. Про це повідомляє британська телерадіокомпанія ВВС.
США запропонували співпрацю трьом західноафриканським країнам – Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру, які борються з ісламістськими повстанцями та раніше розірвали оборонні зв’язки з Францією, переорієнтувавшись на Росію.
Згідно з офіційною інформацією, голова Бюро у справах Африки Держдепартаменту Нік Чекер має відвідати столицю Малі Бамако. Мета візиту – продемонструвати “повагу до суверенітету Малі” та окреслити “новий курс” у відносинах, визнавши попередні політичні прорахунки Вашингтона.
У заяві також зазначено, що США прагнуть співпрацювати не лише з Малі, а й з її союзниками – Буркіна-Фасо та Нігером – у питаннях спільної безпеки та економічних інтересів. При цьому тема демократії та прав людини, яка раніше була ключовою для американської політики, фактично відсутня у новому порядку денному.
За адміністрації Джо Байдена військову співпрацю з цими країнами було призупинено після серії переворотів у 2020–2023 роках, внаслідок яких були повалені цивільні уряди. Зокрема, президент Нігеру Мохаммед Базум і досі перебуває під домашнім арештом.
Однак після повернення Дональда Трампа до Білого дому США поступово змінили підхід. Зміни почалися із закриття USAID – ключового агентства з розвитку регіону — вже у перші дні нового президентського терміну. Надалі Вашингтон почав концентруватися насамперед на питаннях безпеки та доступу до стратегічних мінеральних ресурсів, відсунувши розвиток і управління на другий план.
Оголошення про візит Ніка Чекера стало сигналом готовності США відкрито співпрацювати з військовими режимами. Це послання позитивно сприймається у столицях регіону, де лідери активно використовують антиколоніальну та панафриканістську риторику, дистанціюючись від Франції.
Зокрема, лідер Буркіна-Фасо капітан Ібрагім Траоре позиціонує себе як символ боротьби з “імперіалізмом” і “неоколоніалізмом”. Завдяки активній присутності у соцмережах він здобув значну популярність серед молоді як у регіоні, так і за його межами.
Адміністрація Трампа прямо заявляє, що не вважає неприйняття європейської моделі демократії проблемою. Старший радник Держдепартаменту у справах Африки Массад Булос раніше наголосив, що США не втручаються у внутрішній вибір інших держав щодо форми правління.
Такий підхід кардинально відрізняється від політики часів Байдена, коли Африканське командування США (AFRICOM) підкреслювало важливість належного управління та екологічних стандартів. Нині ж головним пріоритетом офіційно визначено боротьбу з тероризмом.
Західна Африка, зокрема регіон Сахелю, вважається одним з головних осередків глобального тероризму. За оцінками експертів, на нього припадає до половини всіх смертей від терористичних атак у світі. Особливо активним залишається угруповання “Ісламська держава у Великій Сахарі”, яке діє на стику кордонів Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру.
Крім безпекових ризиків, регіон має стратегічне значення через запаси корисних копалин. Сахель є великим виробником золота, Малі – літію, а Нігер володіє значними запасами урану. Військова влада Нігеру вже відібрала контроль над урановою копальнею у французької компанії Orano та шукає нового партнера, зокрема серед російських структур.
У Вашингтоні не приховують занепокоєння тим, що Росія може залишитися єдиним зовнішнім партнером цих країн у сфері оборони. Водночас нинішня адміністрація США не розглядає російську військову присутність як пряму загрозу регіональній стабільності, попри численні повідомлення про порушення прав людини.
США прагнуть врівноважити російський вплив власною безпековою співпрацею, але без масштабної військової присутності. Йдеться про розвідпідтримку, навчання та, ймовірно, постачання озброєння, без повернення американських баз чи значних контингентів.
Водночас експерти застерігають: як показав досвід багаторічної військової операції Франції в Сахелі, самих високотехнологічних засобів недостатньо для стабілізації регіону без вирішення глибоких соціально-економічних проблем, з якими Західна Африка стикається десятиліттями.
Як повідомляв OBOZ.UA, Росія продовжує залучати на війну проти України значну кількість іноземних громадян через тіньові міграційні мережі. Згідно з оцінками агресор завербував близько 18 тисяч іноземців зі 128 країн, з яких щонайменше 3,3 тисячі загинули. Найактивніше вербування ведеться в державах Африки та Південно-Східної Азії, де РФ спирається на наявні канали трудової міграції та торгівлі людьми.
Джерело: OBOZ.UA
