На Дніпропетровщині щодня триває евакуація людей із прифронтових селищ, де обстріли не вщухають. Волонтери гуманітарної місії “Проліска” забирають тих, хто не може самостійно виїхати, та доставляють їх до транзитних центрів. Там евакуйовані отримують тимчасовий прихисток, гарячу їжу, базову допомогу і можливість перепочити перед подальшим маршрутом.
Журналісти ДніпроTV побачили цей процес на власні очі – вирушили у прифронтові населені пункти та відвідали центри підтримки у Павлограді та Волоському.
Дорогою знайомляться з волонтером та водієм за сумісництвом – Андрієм. Евакуює цивільних він уже 2 роки.
.
–
–
–
Зі сльозами на очах Ірина проводжає доньку Олену із 5-річним онуком. Сама ж вона із чоловіком виїжджати поки не збираються. Ділиться, великі магазини та банки у місті ще працюють, а от малий бізнес вже закривається:
Евакуйованих людей “Проліска” привезла до транзитного центру у Павлограді. Після оформлення документів, Олена із сином поїдуть до родичів у Самар, а звідти – до Львова. Тим, хто поки не спланував подальший маршрут або не має куди їхати, пропонують залишитись у центрі до трьох діб, а після – надають варіанти розселення.
У центрі журналісти зустрічають Валентину та Ганну, які виїхали із Новопавлівки минулого місяця, що врятувало їхні життя. Адже домівки обох знищені постійними атаками росіян на місто.
Напередодні ворожого удару Валентина вийшла набрати води. Одяг, який був на ній – все, що залишилось із речей. Жінки виїхали з села одні з останніх, на велосипедах дібрались Межової. Вже звідти їх забрали волонтери та привезли до центру. Тут вони оговтуються від пережитого та незабаром поїдуть на розселення до Рівненської області: “
Тут є дитячий простір, кімната для малобільних людей, психологи та медики. За словами координаторки центру Валентини, з серпня 2024 року прийняли понад 38 тисяч евакуйованих цивільних. Більшість з них – жінки із дітьми.
Транзитний центр у Волоському – це ще одне місце. Куди привозять евакуйованих людей. Буквально щойно тут вимкнули електроенергію, однак, попри це, центр продовжує свою роботу та працює над тим, аби світло тут було постійно. Тут так само як і в Павлограді, людям надають тимчасовий прихисток, гарячу їжу та найнеобхіднішу допомогу після виїзду із небезпечних територій.
Однією з тих, хто нині тут, є Марія з Гаврилівки. Її дім постраждав після прильоту авіабомби: вибиті вікна, пошкоджений дах, понівечене подвір’я. На момент удару жінка спала у будинку:
Надалі Марії запропонували оселитись у модульному містечку на Київщині, куди жінка поїде незабаром.
Центр у Волоському відкрився наприкінці серпня цьогоріч. За цей час встигли прийняти майже 6 з половиною тисяч евакуйованих людей.
Попри зламані будинки та долі, люди не втрачають віри у краще. Усі герої сюжету, з якими ми спілкувались, ділились планами на майбутнє та були вдячні за те, що у війні вдалось зберегти принаймні найцінніше – власне життя. Їх найзаповітніша мрія – в прийдешньому році повернутися додому і жити в мирній країні.
Джерело: OBOZ.UA
