У тактичному тилу наших частин та з’єднань, що діють на “донбаських напрямках”, продовжує спостерігатись достатньо загрозлива тенденція…
Місцеве населення, яке по суті ще залишається безпосередньо у тиловій зоні наших бригад, масово сприяє ворогу й співпрацює із ним…
Диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) противника, залишки його штурмових груп, навіть, поодинокі військовослужбовці, через “розрідженність” бойових порядків наших передових частин та підрозділів, достатньо активно проникають у їх тактичний тил…
Де зазвичай знаходять не тільки прихисток та притулок у місцевого населення (яке залишилось “ждать освободителей”), а й сприяння з їхнього боку у своїх діях.
Наші “ждуни” переодягають їх у цивільну одежу, розміщують й ховають у підвалах, кормлять – поять, ведуть розвідку й т.д.
Українська військова контррозвідка (ВКР) та підрозділи “охорони тилу” ЗСУ, ЩОДЕННО виловлють значну кількість таких російських інфільтрантів безпосередньо у тактичних тилах наших бригад й полків, діючих у першому ешелоні…
Наприклад, у смузі лише ОДНІЄЇ з українських бригад, діючих на Костянтинівському напрямку, мобільні групи нашого ДВКР СБУ стабільно виловлюють по 5-6 російських “інфільтрантів”, а бувають дні, коли ця кількість сягає позначки у 10-12 “тушок”…
А можно, у цьому сенсі, згадати ще й Куп’янськ, Покровськ, де це явище носило масовий характер.
Й в переважній більшості випадків, всі вони знаходили притулок та укриття саме у місцевого населення…
Погодьтеся, це ну зовсім ненормальна ситуація…
Звісно, що першопричиною цьому є вкрай низький рівень “тактичної щільності” військ на передовій лінії, через що противник має можливість успішно діяти цими “малими групами”… проникаючи у наш найближчий тактичний тил.
Разом з тим, “проникати та закріплюватися” у такому масштабному обсязі в нашому тактичному тилу (особливо у межах більш-менш значних населених пунктів), противник не міг би, якби не зустрічав би там “готовых к сотрудничеству ждунов”.
Й, як на мене, з цим вже варто робити щось кардинальне…
Джерело: OBOZ.UA
