Російська окупаційна армія паралельно з активними атаками на сході нашої країни розпочала також “когнітивну” війну на Сумщині та Харківщині. Ворог зайшов у два невеликих прикордонних населених пункти, але не з метою подальшого просування, а щоб продемонструвати в інформаційному просторі свою здатність безперешкодно наступати скрізь. Водночас це поганий дзвіночок, що свідчить про недостатню оборону державних кордонів.
Повна зачистка Куп’янська від ворожих сил – питання кількох тижнів, якщо ЗСУ не припустяться помилок. Проте, незважаючи на певне покращення ситуації в районі Покровська і Мирнограда, про стабілізацію наразі не йдеться. Головна поточна мета Сил оборони – відновлення логістики.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ветеран війни, громадський активіст, юрист Олег Симороз.
– За оцінками Інституту вивчення війни, є ознаки так званої когнітивної війни, складової гібридної війни, яку ворог проводить на території Сумщини та Харківщини, де міг відбутися захід окупаційних сил у два населених пункти: Грабовське та Сотницький Козачок. Як ви думаєте, чи дійсно головна ціль ворога саме така – когнітивна, гібридна, а не суто військова, активні наступальні дії?
– Я схиляюся до того, що все-таки йдеться про гібридні засоби. По суті, можу підтвердити те, що пише американський Інститут вивчення війни: наступальні дії, які мають якусь військову мету, проводяться дещо інакше. Якщо ворог бачить слабкі сторони противника, якісь перспективи для себе, він діє набагато більшими силами. Але тут ми не бачили серйозних сил.
Водночас є питання до нашої лінії оборони, до нашої присутності загалом на кордоні, як вона розташована. На жаль, по всій ділянці фронту в нас велика проблема з особовим складом, про що я неодноразово говорив. Місцями ми не можемо повною мірою контролювати кордон. У нас є лінії оборони, які будуються не на кордоні, а трошки на відстані. Сам кордон у нас, на жаль, контролюється на рівні патрулювання і недостатніми силами тих органів, які можуть сприяти прикордонним силам. Наприклад, йдеться про органи Національної поліції, районні осередки ДФТГ тощо.
Відверто кажучи, я не зовсім розумію: якщо ми говоримо про державний кордон, то де наша поліція? Що роблять наші органи правопорядку в прикордонних смугах? А це була саме прикордонна смуга, яка згідно із законом, має посилено охоронятися, там має бути посилена присутність наших прикордонних загонів і правоохоронних органів під час дії правового режиму воєнного стану.
На жаль, ми бачимо, що деякі прикордонні містечка залишаються без українського контролю, української юрисдикції. Там був захід ворога, він здійснював певні інфільтраційні заходи, викрадав людей і під примусом вивозив на ворожу територію.
Це робиться з метою максимально розхитати ситуацію, показати, що ми маємо слабкі сторони на інших ділянках фронту. Саме тому ця операція має таке велике інформаційне значення. Це захід в одне село, який стратегічно не має жодного значення, але інформаційно це означає, що ворог перейшов державний кордон України й зайшов у населений пункт та здійснив певні заходи, пов’язані з цивільним населенням. Безперечно, це негативно впливає на нас. Я не думаю, що далі буде перекидання військ чи ще щось. Це надто дрібні операції, дуже важко про них говорити в іншому контексті.
Раніше ворог здійснював інші операції, наприклад на Харківщині, у Вовчанську, де, безперечно, мета була інша – тактична, і з військової позиції мала певний сенс, зокрема й з перетягування наших військ. Адже нам довелося кидати туди значні сили, аби стабілізувати ситуацію.
Тут певною мірою так само, треба здійснювати певні заходи для стабілізації ситуації, але насправді йдеться про два маленьких населених пункти на кордоні України. Отже, це більшою мірою інформаційний тиск. Я не бачу передумов для того, щоб ворог мав тут якийсь тактичний успіх.
Водночас недооцінювати ворога також не можна. Насправді це поганий дзвіночок щодо укріплення нашого кордону, щодо контролю над ним та нашими населеними пунктами.
– Є й хороші новини. Куп’янськ вже майже зачищений від ворога. Якщо подивитися на мапу DeepState, то можна побачити, що ділянки в районі Покровська, які ще нещодавно були зафарбовані червоним, тобто були окупованими, зараз сірі, тобто перетворилися на сіру зону. Чи вважаєте ви, що сьогодні у нас є підстави для оптимізму? І чи можна говорити, що навіть ця, найскладніша ділянка фронту буде врятована?
– Щодо Куп’янська – справді ситуація значно покращилася, стабілізувалася. Ворог перебуває в оточенні в самому місті. Вочевидь у ворога порушені логістичні шляхи. У місті залишилося його невелике угруповання військ, кілька рот, які перебувають в оточенні. Ворог намагається зайти з півночі й деблокувати місто. У принципі, кільце доволі щільне. Воно ще недостатньо щільне у районі Голубівки, але загалом у районі Мирного, Радьківки, Кіндашівки проведені гарні контрнаступальні успішні дії, ми закріпилися, тому я думаю, через кілька тижнів тут буде фінальна розв’язка.
Якщо ми не припустимося помилок, будемо тримати цю ділянку фронту стабільною, з особовим складом, з технікою, з дронами і не допустимо прориву наших позицій з півночі, то все для ворога в Куп’янську закінчиться закономірно. Думаю, що ми відновимо контроль над Куп’янськом повною мірою, якщо будемо виконувати для цього всі поставлені умови і завдання.
Не хотілося б зараз жити ейфорією і загадувати наперед, але справді ситуація значною мірою покращилась. Чого не скажеш про Покровськ. Тут ситуація максимально складна. Тривають міські бої і в Покровську, і в Мирнограді. Ворог має кращі позиції з усіх боків, з усіх напрямків. Він контролював половину Покровська. Зараз ми змогли вчинити дії, які мають певний сенс. Але ці дії радше схожі саме на нав’язування бойових дій на цій ділянці фронту, а не на стабілізаційні заходи.
Тому що Покровськ насправді нестабільний. Зараз туди повторно на деяких напрямках просунулися наші війська, використовуючи бронетехніку по трасі з Павлограда, тобто із західної частини Покровська. Але все одно ситуація складна на півдні, на сході, у Мирнограді. Ворог має значну тактичну перевагу.
Тому тут просто некоректно оцінювати цей захід з тактичної точки зору. На моє суб’єктивне переконання, враховуючи театр бойових дій, це, на жаль, серйозного успіху поки що нам не дає. Можливо, це буде згодом. Тоді ми зможемо говорити про певне вирівнювання ситуації. Але у нас все дуже погано з флангами.
Отже, нині Покровськ перебуває наполовину під контролем ворога, а у Мирнограді дуже жахлива ситуація, адже місто опинилось повністю в оперативному оточенні силами ворога. Тому говорити про якесь значне покращення не можна. Треба бити по флангах, але ми зараз таких передумов не маємо, ми втратили логістичні шляхи.
Видається, що це нав’язування боїв може більшою мірою сприяти відновленню логістичних шляхів, і зараз ми можемо говорити лише про це. Адже перерізана логістика, перерізані ці населені пункти. На жаль, ми занадто далеко відкочуємося від Мирнограда, від Покровська, щоб говорити про якусь стабілізацію там.
Джерело: OBOZ.UA
