Після того як путін розпочав повномасштабну агресію проти України, світ живе в очікуванні глобальної війни. Можна довго дискутувати з приводу того, чи вже розпочалася Третя світова війна, яка поки не вийшла за межі України, чи – не розпочалася, але світ невідворотно до неї наближається.
Напевне, це не саме головне, що повинно нас цікавити зараз – чи розпочалася Третя світова війна, чи ще не розпочалася, давайте залишимо це питання для майбутніх поколінь, якщо вони будуть.
Головне, що повинно зараз цікавити людство, як зберегти життя на Землі.
На привеликий жаль, людство так і не усвідомило, що війна не є законним чи основним чинником вирішення суперечок, а скоріше є крайнім і руйнівним заходом, який політики використовують для досягнення своїх цілей. Сучасне міжнародне право, наприклад, зобов’язує держави вирішувати суперечки виключно мирними засобами. Дуже часто війна виступає як інструмент політики. Ми з історії знаємо, що війни виникають через прагнення політичних сил вирішити проблеми за допомогою силових методів повністю ігноруючи можливості мирного врегулювання, адже згідно з міжнародно-правовими нормами, держави зобов’язані вирішувати всі суперечки виключно мирними шляхами, уникаючи військового втручання.
Егоїзм і недалекоглядність політиків дуже часто обирали саме силовий метод розвʼязання спорів, повністю ігноруючи їх наслідки, нехтуючи тим, що війни несуть колосальні руйнування та людські жертви, що робить їх неприйнятним шляхом вирішення міждержавних конфліктів.
Але, так було раніше, в історичній памʼяті залишились сотні і тисячі великих і малих воєн. Ми не будемо досліджувати ретроспективу усіх відомих воєн, а згадаємо лише період Першої і Другої світових воєн. Разом з тим, порівнювати періоди, коли відбувалися ці світові війни з теперішнім часом не зовсім коректно, оскільки будь-яка війна в минулому не могла призвести до глобальної катастрофи, але зараз у світі накопичено таку кількість ядерної зброї, яка робить будь-яку сучасну війну з участю ядерних країн – глобальною трагедією для людства, тому що ядерна війна може призвести до катастрофічних наслідків для людства, включаючи миттєву загибель величезної кількості людей, а також довгострокові ефекти на кшталт “ядерної зими”. Це може спричинити руйнування інфраструктури та глобальні кліматичні зміни, що ставить під загрозу виживання цивілізації.
Багато хто до сих пір не може збагнути, що у результаті ядерних вибухів мільйони людей можуть загинути миттєво або протягом кількох годин від ударної хвилі, світлового випромінювання та проникаючої радіації. Міста будуть знищені або серйозно пошкоджені ударною хвилею, а електромагнітний імпульс (ЕМІ) виведе з ладу електроніку. Після вибухів на територіях залишиться радіоактивне зараження, що робить їх непридатними для життя довгі роки, якщо не назавжди.
Забруднення атмосфери пилом та сажею від пожеж може призвести до блокування сонячного світла на багато десятиліть, що спричинить різке глобальне похолодання, руйнування сільського господарства та масовий голод і вимирання усього живого, що на деякий час залишиться живим.
Поєднання усіх цих факторів може призвести до колапсу світової економіки, соціальної структури та державності.
Тобто, наслідком Третьої світової війни, може бути глобальна ядерна катастрофа, загибель людства і усього живого та перетворення Землі на мертву планету.
От до чого може призвести війна, яку розпочав Путін проти України. А його постійні погрози застосувати ядерну зброю, фактично перетворюють людство в заручники цього божевільного.
При цьому треба памʼятати, що Третя світова війна не стала реальністю лише тому, що українці її стримують.
Ризики світової війни є реальними, але якщо оцінювати їх тверезо, без істерики, ми бачимо, що підтримка України — найкращий спосіб їх мінімізувати, пише американський історик Тімоті Снайдер.
“Було б погано, якби ваше місто згоріло. Це цілком обґрунтований страх. Але що робити, якщо горить будинок вашого сусіда? Очевидно, не слід звинувачувати пожежників у пожежі та організовувати протест перед станцією, блокуючи виїзд пожежних машин. Це вже не страх, а самогубна паніка. Через істерику палатиме все місто. Було б погано, якби розпочалася третя світова війна. Це також обґрунтований страх. Але, чинячи опір Росії, українці роблять сценарій такої катастрофи менш ймовірним. У масштабах нашого світу українці – це пожежники. Вони забезпечують безпеку інших. Немає сенсу звинувачувати їх у вторгненні Росії чи заважати виконувати свою роботу. Це вже не страх, а самогубна паніка. Істерика робить третю світову війну більш імовірною”.
Чи можемо ми ще уникнути Третьої світової війни? І це питання далеко не риторичне, його зараз все частіше задають собі мільйони людей, турбуючись про долю своїх дітей і онуків. Вважаю, що якби ми цього не хотіли, це найбільш актуальне питання для людства, але давайте спочатку коротко згадаємо, а чи можна було уникнути Першої і Другої світової війни і проведемо деякі паралелі з сьогоденням.
Незважаючи на безліч факторів, таких як складні відносини між європейськими державами, економічне суперництво та мілітаризм, запобігти Першій світовій війні було складно, але, можливо. Події, що відбулися безпосередньо перед Першою світовою війною, такі як вбивство ерцгерцога Фердинанда, стали останньою краплею, але не єдиною причиною, а накопичення протиріч робило конфлікт вірогіднішим, ніж неминучим.
До 1914 року в Європі вже довгий час існували глибокі протиріччя між Німеччиною, Великою Британією та Францією. Створення потужних військових блоків, таких як Антанта та Троїстий союз, призвело до того, що локальний конфлікт міг швидко перерости на загальноєвропейський, а потім перетворитись у світову війну.
Гонка озброєнь та культ військової сили у багатьох країнах Європи сприяли тому, що війна сприймалася як прийнятний інструмент для вирішення політичних та економічних проблем.
Події, що передували війні, показали, що дипломатія могла провалитися, коли політичні лідери приймали рішення, які посилювали ситуацію, а не сприяли її вирішенню.
Вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда в Сараєво стало безпосереднім приводом для війни. Можливо, якби цей випадок не стався, або якби політики ухвалили інші рішення після цього, війну можна б було не допустити.
Тобто, головною причиною Першої світової війни було те, що у Європі да і у світі не було політико-юридичних механізмів, які могли б забезпечити стабільний мир і перенесення розвʼязання протиріч між країнами без застосування військової сили, а шляхом переговорів. Хоча треба визнати, питання неминучості війни чи можливості інших рішень, завжди складний процес.
Невикористані свого часу позитивні альтернативи є тяжкою спадщиною для наступних поколінь. Вибір у 1914 році стояв між збройним світом, що балансує весь час на лезі сповзання до війни, і війною, як рішенням складної дилеми, що стояла перед правлячими колами. Примара європейської війни фактично висіла над Європою вже після франко-прусської війни. Найважливішим фактором, який зробив війну неминучою, був фактор запровадження у світову політику такої кількості дестабілізуючих факторів, що дали нову якість і підштовхнули агресорів до війни.
На відміну від Другої світової війни, яка справді була неминучою, оскільки лише війна могла зупинити Гітлера, Першої світової війни можна було б уникнути. І зробити це було дуже легко, якби тодішні державні діячі замислилися про наслідки, яких вона може призвести. І відповідь на це запитання проста: Перша світова війна не була неминучою. Її можна було запобігти. І вона стала великим нещастям.
Головна причина Другої світової війни полягала в агресивній політиці Німеччини, Італії та Японії, а також у протиріччях, викликаних Версальсько – Вашингтонською системою, що встановилась після Першої світової війни. Експансіоністські амбіції цих держав, насамперед нацистської Німеччини, призвели до розв’язання конфлікту, який почався з вторгнення Німеччини до Польщі 1 вересня 1939 року
Друга світова війна була неминучою, оскільки була результатом конкретних рішень, прийнятих у міжвоєнний період, а не обумовленою катастрофою.
Її можна було теж уникнути, якби країни, починаючи з 1918 року, діяли інакше, працювали спільно в рамках Ліги націй і відмовилися від надмірних амбіцій та образ, закладених ще Версальським договором.
Міжнародна спільнота могла б вибрати інші шляхи, замість політики поступок і умиротворення Гітлера, які лише підштовхнули агресора до подальших дій.
СРСР теж несе певну відповідальність за початок Другої світової війни через підписання пакту Молотова-Ріббентропа та наступного нападу на Польщу, що поділило відповідальність за агресію з нацистською Німеччиною. Однак, на Нюрнберзькому процесі нацистська Німеччина була визнана головним винуватцем війни.
Сполучені Штати Америки не несуть прямої відповідальності за розв’язання Першої чи Другої світової війни. Історичний консенсус полягає в тому, що США дотримувалися політики нейтралітету на початку обох конфліктів і вступили в них лише у відповідь на конкретні акти агресії.
США офіційно вступили до Першої світової війни 6 квітня 1917 року на боці Антанти, змінивши свою політику ізоляціонізму під впливом низки обставин. Перша світова війна мала для США значні економічні наслідки: американська економіка зросла на 40%, а промислове виробництво збільшилося з $23,9 до $62 млрд., монополії отримали значні прибутки від воєнних поставок, а національне багатство США зросло більш ніж у 2,5 рази.
Що стосується відповідальності США за Другу світову війну, багато хто з істориків вважає, що США занадто пізно вступили у війну проти Гітлера і мілітариської Японії, якби це було зроблено значно раніше, Другої світової війни можна було б запобігти.
До речі, такої ж думки дотримуються і багато аналітиків та істориків щодо того, якби США раніше вступили у Першу світову війну, цілком можливо її теж можна було б уникнути.
США вступили в Другу світову війну в грудні 1941 року після нападу Японії на Перл-Гарбор. Треба визнати, що США відіграли вирішальну роль у перемозі над країнами Осі, а після Другої світової війни США стали наддержавою, яка відіграє провідну роль у світовій політиці.
Таким чином, обʼєктивно оцінюючи події останніх ста років, протягом яких відбулися дві світові війни, треба констатувати, що вони розпочалися в Європі, а потім вже охопили увесь світ і головними причинами цих воєн стали політичні рішення, які призвели до Першої світової війни, були ухвалені правлячими елітами європейських держав, а Німеччина та Австро-Угорщина були визнані як головні агресори, що розв’язали Першу світову війну.
Щодо Другої світової війни, то головним агресором була нацистська Німеччина та її лідери, включаючи Гітлера. Саме нацистська Німеччина та її лідери були офіційно визнані винуватцями міжнародної агресії на Нюрнберзькому процесі.
Інші країни, такі як Італія та Японія, також були агресорами у тій війні, але відповідальність за її початок та розвиток у Європі лежить насамперед на гітлеровській Німеччині.
США пізно вступили до Першої та Другої світових війн через бажання дотримуватися політики ізоляціонізму, а також через побоювання громадськості та відсутність безпосередньої загрози для країни. У Другій світовій війні вступу США у війну також завадила необхідність спочатку забезпечити безпеку власних поставок та допомогти союзникам, що вимагало зусиль щодо розгрому німецьких підводних човнів в Атлантиці, які перешкоджали цим поставкам.
Перед Першою світовою війною американська громадська думка загалом виступала проти участі у європейських конфліктах. США тривалий час залишалися нейтральними, не бажаючи втягуватися у війну, яку вони вважали за європейську проблему, яка не стосується американців.
З історії відомо, що і перед Другою світовою війною у США переважали настрої, що перешкоджають вступу у війну. Навіть за бажання президента Рузвельта допомогти союзникам, існувала необхідність підготовки до війни та боротьби з німецькими підводними човнами в Атлантиці, перш ніж можна було відкрити другий фронт у Європі.
Але в США дочекались, коли приводом для вступу США у війну став напад Японії на американську військово-морську базу у Перл-Гарборі у грудні 1941 року. Після атаки США оголосили війну Японії, і невдовзі Німеччина та Італія оголосили війну США, що призвело до повного вступу країни у війну.
Таким чином, багато істориків і аналітиків обґрунтовано указують на те, що якби США раніше вступили у Першу та Другу світову війни, то їх можна було б уникнути.
Зараз світ майже в такому ж становищі, яке було перед Першою і Другою світовими війнами.
Так, експерти та історики відзначають деякі збіги між поточною ситуацією та періодами, що передували Першій та Другій світовим війнам, такі як нарощування озброєнь, створення блоків та розширення конфліктів, але існують і суттєві відмінності, пов’язані з характером воєн, економічними факторами та рівнем глобалізації.
Існують певні паралелі між поточною війною Росії проти України та ситуацією, яка передувала Першій та Другій світовим війнам, хоча більшість експертів сходяться на думці, що це не прямі збіги, і нинішня війна в Україні має свої унікальні риси.
До основних таких збігів можна віднести: порушення міжнародного права та агресія Росії, як і у випадку з вторгненням у Польщу у 1939 році або анексією Австрії, нинішня війна розпочався з порушення суверенітету та територіальної цілісності України (анексія Криму у 2014 році, та продовжилась повномасштабним вторгненням у 2022 році).
Агресія Росії проти України призвела до формування широкої міжнародної антипутінської коаліції (понад 50 країн) для підтримки України, що нагадує блокове протистояння, характерне для періоду перед світовими війнами.Імперські амбіції та територіальні претензії Росії у війні часто оцінюються як неоімперіалістичні, спрямовані на знищення України як незалежної держави, що перегукується з імперськими устремліннями та боротьбою за переділ світу на початку XX століття.
Залучення ресурсів, в тому числі і військових, багатьох країн, теж одна із характерних ознак. Хоча прямих бойових дій між великими ядерними державами не відбувається, ресурси багатьох країн так чи інакше залучені до цієї війни (військова та фінансова допомога, санкції), що наближає ситуацію щодо масштабу залучення до світових війн.У тактичному плані елементи нинішньої війни такі як артилерійські дуелі та мінні поля, порівнюють із позиційною війною часів Першої світової війни.
Але є і ключові відмінності, головне з яких – Ядерне стримування.
Ця Головна відмінність полягає в наявності ядерної зброї у агресора, та підтримки справедливої війни України з боку ядерних країн; таких як США, Франція, Велика Британія, що, на думку багатьох експертів, є ключовим фактором, що запобігає переростанню регіонального конфлікту у повномасштабну світову війну з прямим зіткненням між НАТО та Росією.
Але, в будь якому випадку, можна без будь-яких сумнівів констатувати, що війна Росії проти України і все, що з нею повʼязане, все більше і більше нагадує передвоєнні періоди між Першою і Другою світовими війнами.
Якщо історикам і аналітикам зараз цілком є очевидний факт, що стримати Гітлера від світової війни, після того як він безкарно здійснив аншлюс Австрії, а потім фактично захопив Чехо-Словаччину і напав на Польщу, шляхом переговорів було вже неможливо, то стримати Путіна поки війна не перекинулась на інші країни ще можливо, але потрібні надзвичайно ефективні і рішучі дії міжнародного співтовариства, і перш за все Сполучених Штатів. Будь-яке загравання і умиротворення путіна не тільки не ефективно, але й шкідливо. Воно тільки заохочує Путіна до ще більш зухвалої агресії.
Зараз все залежить від Сполучених Штатів, а з урахуванням політичної ситуації, яка поки що існує у США – від Дональда Трампа.
Україна повинна отримати найбільш сучасне воєнне озброєння, особливо далекобійні засоби ураження, високоточну зброю, сучасні системи ППО і ПРО, яка за короткий час її застосування може істотно підірвати здатність Путіна продовжувати цю жахливу війну.
Головне це те, що ця суперсучасна зброя повинна надаватись Україні потужними пакетами, а не його окремими елементами і в невеликій кількості.
Росія продовжує триматись на ілюзії сили, знищивши яку можна значно ослабити можливості Путіна до продовження війни. Не потрібно боятися ескалації, як дехто вважає через поставки Україні потужних засобів ураження.
Страх перед ескалацією – це основа кремлівської пропагандистської доктрини!
Коли Путін зрозуміє, що поразка російської армії перетвориться з гіпотези у реальність це кардинально змінить ситуацію і на фронті і внутрішньо політичну ситуацію у росії. Як тільки потужні далекобійні удари Сил оборони України зруйнують стратегічні військові обʼєкти і військову логістику, населення почне усвідомлювати, що Путін їм брехав про велич російської армії, а кремлівська пропаганда не в силах буде продовжувати пропагандистські штампи, на яких тримається путінська влада.
Нова якість військового потенціалу України може підірвати віру російського населення до Путіна, це призведе до політичної кризи і державного заколоту проти Путіна. Російській еліті, яка призвичаїлася купатися у розкоші, Путін був вигідний, оскільки забезпечував для неї такий рівень життя. Однак, як тільки “російська еліта”, а насправді олігархи усвідомлять, що Путін веде їх у прірву до загибелі, в полумʼї ядерної катастрофи – відбудеться звичний для Росії “кремлівський заколот” і влада Путіна буде знищена.
Путін це розуміє, тому і війна набуває все більш загрозливого характеру та інтенсивності, а його погрози ядерною зброєю стають все більш зухвалими.
Путін надзвичайно небезпечний і підступний, він здатний на будь-які дії, в тому числі і божевільні, якщо йому або його владі буде загроза.
Диктатори ніколи не йдуть з влади добровільно.
Не залише добровільно владу і Путін.
Ці обставини, на мій погляд, варто враховувати. Як і випадкові чи незначні факти, які можуть спровокувати війну в сучасному світі (за аналогією з Першою світовою). Мабуть не варто їх перераховувати, але памʼятати їх потрібно, особливо коли Путін лякає світ своєю новою суперзброєю.
Перл Гарбор став для американського народу великою трагедією, але крім цього він повинен постійно нагадувати президенту США, якому американський народ довірив свою безпеку, що навмисний, або випадковий запуск Путіним міжконтинентальної балістичної ракети може знищити будь-яке американське місто чи територію.
Путін постійно нагадує світу про свої ядерні амбіції. Недавно, під час візиту до московського військового шпиталю він заявив, що Росія провела випробування підводного безпілотного апарату з ядерною установкою під назвою “Посейдон”.
Ця заява прозвучала лише через кілька днів після того, як президент США Дональд Трамп зневажливо відгукнувся про інше “диво” російської оборонки – ракету “Буревісник .
Путін навіть стверджував, що за потужністю “Посейдон” перевершує найбільш потужну міжконтинентальну ракету “Сармат”.
Російська пропаганда, проте, активно використовує тему “Посейдона” для залякування Заходу.
Відомий кремлівський телеведучий Дмитро Кисельов ще у 2022 році погрожував Великій Британії “радіоактивним цунамі” заввишки 500 метрів, яке нібито може стерти країну з карти.
Головне, щоб США знову не запізнилися, на цей раз з Путіним, як це було в історії, коли тільки завдяки запізненню США з втручанням в міжнародні справи, в Європі вибухнули і Перша, і Друга світові війни.
Без допомоги і участі США зупинити агресію Путіна неможливо.
Для Путіна війна – це єдиний засіб зберегти свою владу і життя.
Поки буде продовжуватися ця війна людство буде жити в очікуванні ядерної катастрофи.
Може не потрібно Трампу чекати, коли Путін зважиться на ядерний Перл Гарбор?
Джерело: OBOZ.UA
