“Іноді треба дозволити їм воювати” – це Трамп щодо війни України з Росією в контексті перемовин з Головним китайцем.
Тобто поки Україна ще для себе визначається, чи погоджується вона на умови Трампа стосовно миру в Україні, Трамп абсолютно прямим текстом дає зрозуміти, що він, власне, й не наполягає (не дуже, так би мовити, й треба) – мовляв, це нам, Україні, потрібно, а не йому чи то для отримання Нобелівської премії, чи то для якихось внутрішніх перемог у постійному протистоянні з DEIкратичною партією.
Адже в нас суспільство вже чомусь вирішило, що Трампові це потрібно більше, от воно й крутить носом на чолі з диванними заброньованими героями з їх вимогами кордонів 1991 року, воювати за які вони, втім, зовсім, не бажають.
Тож не: “Ну гаразд, робимо Вам огуєнну послугу – ми подумаємо, але за це ми хочемо від Вас, Трампе, щоб Ви нам пообіцяли й обов’язково забезпечили те, те й те, бо в нас інакше наше героїчне суспільство не погодить такий мир”, а:
“Любий Трампушко, Вам, звісно, видніше, адже Ви – Президент Сполучених Штатів Америки й все залежить виключно від Вас, тож от Вам від нас абсолютний і повний карт-бланш, а своїх героїчних за чужий рахунок хитровихитруваних шантажистів “від суспільства”, як і просто чесно дурних недоумків і бовдурів, ми самостійно заспокоїмо, на те й є в нас ТЦК”.
Бо (вибачте за недипломатичну відвертість) в країні, де народ банально не хоче воювати (добровольці давно скінчилися) й тому необхідна лише примусова його бусифікація, саме такою наразі є сумна (розплющте очі!) земна реальність, іншої – за сплячої надто соціальної Європи – немає й навіть не очікується.
Джерело: OBOZ.UA
