Чи це дискримінація? І кого саме дискримінують? Канадські відносини.
28 жовтня 2025 р. у Droit-inc, газеті юристів та адвокатів Квебеку з’явилася стаття Елізабет Флері з такою назвою. Анонс каже: приватний чоловічий клуб стверджує, що така сегрегація сумісна з громадським порядком та правом на психологічний добробут його членів.
Стаття присвячена дещо пікантній судовій справі – українцям вона буде цікава, тому що всьому світу відомий норовистий характер українок. Ну, а мені цікаво подвійно, оскільки клуб захищає в суді монреальський адвокат Федір Кирпічов, мій син. Познайомимо ж читачів із суттю справи та з тим, як у Канаді ведуться справи, опускаючи юридичні тонкощі.
Так от, Комісія з прав людини та прав молоді (CDPDJ) подала до суду на Клуб літніх чоловіків Кот-Сен-Люк (район у Монреалі, аж ніяк не бідний), приватну організацію, що об’єднує чоловіків віком 55 років і старше, яка відмовилася прийняти жінку. Комісія діє від імені Соні Коен-Пейон, яка стверджує, що стала жертвою дискримінації за ознакою статі після того, як Клуб відмовив їй у членстві, оскільки вона жінка.
Справу розглядає не традиційний суд, а трибунал з прав людини (HRT), що вносить свою специфіку. CDPDJ вимагає для пані Коен-Пейон відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000 доларів і щоб Клуб переглянув свою політику відповідно до Хартії прав та свобод людини.
Суд виніс рішення щодо попередніх питань у цій справі 30 вересня. Суть справи — чи дискримінував Клуб пані Коен-Пейон — трибунал ще має розглянути. Клуб представлений адвокатами Рівеном Перлом та Федором Кирпічовим із фірми Pearl & Associés.
Клуб чоловіків похилого віку Кот-Сен-Люк — приватна некомерційна організація, в якій налічується близько 750 членів-чоловіків, більшість з яких пенсіонери. Головна мета клубу – боротися з ізоляцією серед чоловіків старшого віку. За словами юристів клубу, його місія — “підтримувати чоловіків, які наближаються до пенсійного віку чи старше, знайомити їх з іншими людьми старшого віку, спілкуватися, заводити та відновлювати дружні стосунки, а також насолоджуватися золотими роками, підтримуючи дружні стосунки з чоловіками з клубу”.
Захист клубу виправдовує виключення жінок – така сегрегація сумісна з громадським порядком та правом на якість життя та психологічний добробут його членів. Вона також стверджує, що прийняття жінок поставить під загрозу свободу його членів об’єднуватися (з чим я повністю згоден), і що юридичні дії CDPDJ можуть зазнати її членів шкоди, порівнянної з експлуатацією людей похилого віку (стаття 48 Хартії).
Історія справи
У червні 2021 року Соня Коен-Пейон подала скаргу в CDPDJ, стверджуючи, що вона “розлютилася і принижена як жінка через те, що їй відмовили в можливості стати членом клубу”. CDPDJ подала позов до клубу в HRT у жовтні 2024 року після того, як Клуб відхилив її пропозицію щодо врегулювання. Комісія засновує свої дії на статтях 10 (право на рівність), 12 (рівність у доступі до суспільних благ та послуг) та 15 (рівність у здійсненні прав) Хартії.
Клуб не тільки заперечує позов, але й подав зустрічний позов, вимагаючи понад 61 200 доларів від CDPDJ та пані Коен-Пейон за понесені юридичні витрати. Захист та зустрічний позов Клубу підкріплено трьома листами, підписаними геріатром та двома рабинами, які називають себе духовними лідерами своєї громади. Клуб розглядає ці листи як експертний висновок, що підтверджує його аргументи про право людей похилого віку на якість життя і право на об’єднання. Клуб також просить відхилити заяву про порушення справи, подану CDPDJ, на тій підставі, що вона є неправомірною і що пані Коен-Пейон не має законного інтересу діяти у цій справі.
Суддя Крістіан Брюнель, виконуючий обов’язки голови Трибуналу з прав людини, ухвалив рішення за попередніми заявами сторін. Клубу було відмовлено у більшості спроб домогтися відхилення позову, поданого CDPDJ. З питання про інтереси суддя нагадав, що представляє “спеціалізований адміністративний трибунал”, який не є судовим органом і не може переглядати повноваження CDPDJ щодо його рішення діяти у суспільних інтересах або на користь пані Коен-Пейон. З цієї ж причини відхилено аргумент про процесуальні зловживання.
Що стосується тверджень Клубу про те, що скарга пані Коен-Пейон на дискримінацію несумісна зі стандартом рівності (стаття 10 Хартії) і є формою незаконної експлуатації літніх людей (стаття 48 Хартії), Суд вважає, що клуб “не посилається на жодний прецедент, здатний підтвердити цей аргумент”.
Клуб, продовжив суд, також стверджує, що заява має бути відхилена, оскільки вона суперечить праву на життя, яке включає право на якість життя, а також право чоловіків на об’єднання, крім жінок. На думку Клубу, цей висновок очевидний, оскільки пані Коен-Пейон не страждає від найменшого упередження і оскільки вона зберігає за собою право вступати в будь-яку іншу асоціацію, призначену для жінок. У своєму рішенні суддя нагадує, що питання конфлікту між правом на рівність відповідно до розділу 10 та інших індивідуальних прав, гарантованих Хартією, залишається складним, оскільки в ньому не встановлено ієрархію прав.
Відхилення зустрічного позову та експертних висновків
Суд відхилив зустрічний позов клубу, який вимагав від CDPDJ та пані Коен-Пейон відшкодування судових витрат на суму понад 61 000 доларів. Суддя пояснив, що Трибунал не має юрисдикції розглядати подібні позови. Розгляд справ у ньому обмежений скаргами на дискримінацію, які пройшли контроль CDPDJ, а позов про компенсацію за зловживання правами підпадає під цивільно-правову відповідальність.
Суд також відхилив висновки двох рабинів, представлених як експертні висновки. За словами судді, “немає підстав вважати, що вони мають кваліфікацію, необхідну для визнання їх експертами з питання незмішаної соціалізації літніх чоловіків”. Проте укладання геріатра було збережено до винесення рішення у справі. Нарешті, прохання Клубу про дозвіл провести усний допит заявника до початку розслідування теж було відхилено.
Мораль
Ви скажете (як і моя дружина), що через примхи однієї химерної дамочки безліч серйозних людей змушені займатися нісенітницею. До речі, ця боротьба за рівноправність не позбавлена частки меркантильності – члени клубу заможні люди та часто запрошують відомих персон. Ось їх пані Коен-Пейон і хотіла побачити-послухати, долучитися до вищого світу, так би мовити.
Але це не нісенітниця, це те, що відрізняє цивілізоване демократичне суспільство. Для цього й створено Комісію з прав людини та прав молоді та Трибуналу з прав людини. Звісно, українців зараз набагато більше хвилюють інші проблеми: війна, нальоти, перебої зі світлом, з водою, але й борються вони за права людини: за право на життя насамперед, але й за інші права, в тому числі й за рівноправність. Тоді як росіяни воюють за те, щоб своє споконвічне безправ’я нав’язати всьому світу.
Джерело: OBOZ.UA
