Метання на межі істерики у виконанні товариша Дмитрієва вказують, що в Росії не всі в екстазі від введення цілющих санкцій США.
Запишемо диспозицію.
1. У чому фундаментальна складність ситуації?
У тому, що варіанти, які озвучують росіяни, НА НА ЦЕЙ МОМЕНТ свідомо тупикові в ЇХ же логіці. Це означає, що швидкого виходу немає. Для виходу з глухого кута знадобляться якісь катаклізми, здатні перевернути дошку в той чи інший бік.
Товариш Лавров днями описав бачення росіян так: зупинка по лінії фронту неможлива, тому що під контролем “нацистів” залишиться занадто велика територія.
З чого випливає, що в російській логіці треба або замінити “нацистів” ненацистами. Або залишити “нацистам” територію поменше.
2. Що в нас теоретично із заміною?
Згідно з усіма опитуваннями (українськими, американськими, російськими), на зміну “нацистському режиму” Зеленського можуть прийти ліберал-пацифісти Залужного або соціал-гуманісти Буданова. Обидва угруповання – суцільно русофіли. Навіть не беруся сказати, яке більше.
Тобто, якщо вибори будуть приблизно в цих же межах, то Росії вони нічого не дають. І як би не старався товариш Медведчук, у Кремлі це розуміють.
Путін може скільки завгодно хотіти “всю Україну”, як каже товариш Трамп, але політично це завдання точно не вирішується.
Так щоб що? Навіщо Лавров це брякнув?
3. Що у нас із територією?
“Поменше” – не означає гіпотетичний контроль РФ над руїнами Покровська, Куп’янська або навіть Краматорська.
Бажання РФ – як мінімум увесь Лівий берег з Одесою і Миколаєвом.
Якщо взяти до уваги МІНІМАЛЬНІ прагматично обґрунтовані апетити росіян, то через призму вирішення водних проблем їх влаштує лінія розмежування МІНІМУМ по Ворсклі. Плюс Одеса, Миколаїв і правобережні частини Херсонщини із Запоріжжям. Все що менше – не є закінченою формою.
Але якщо заходити в цю логіку, від України залишиться куций обрубок. Відразу ж почнуться голосіння, що не можна залишати “нацистам” Київ тощо.
Питається, а з чого раптом? Ситуація настільки погана на фронті чи в тилу? Точно ні.
Тобто, виливи товариша Лаврова мають сенс тільки в альтернативній реальності.
Американцям і європейцям уже донесли цю думку. Вони розсердилися. Тому що Лавров точно не ідіот. Але грубо намагається зробити ідіотами західних партнерів. А це прикро.
4. Судячи з коментарів перших осіб РФ і загального настрою, Кремль розраховує, що альтернативна реальність виникне після варварських обстрілів українських міст, знищення Росією системи життєзабезпечення (електрики, води, каналізації, логістики…). А також – обвалу фронту на кількох ділянках.
Що з цим?
Фахівці-енергетики кажуть, що домогтися повного обвалення енергосистеми практично неможливо. Як мінімум, для цього доведеться завдавати масових ударів по підстанціях і розподільних мережах АЕС. Що загрожує в усіх відношеннях.
Тобто, ситуація буде дуже складна, але світло-вода в мегаполісах будуть періодично з’являтися, можна буде дотерпіти.
Найвужчий момент – обстановці може бути дуже різною між енергетично профіцитним заходом і енергетично дефіцитним сходом. Якщо РФ зможе пошкодити енергетичну логістику через Дніпро, соціальні наслідки на сході будуть особливо важкими. Що позначиться на настроях людей і стійкості військ.
На це важливо звернути особливу увагу.
Не варто плутати. Може значно зрости запит на швидке припинення вогню, що категорично не означає зростання “проросійських настроїв”. Швидше навпаки. У ситуації близькій до відчаю, люди точно не стануть любити Росію більше і точно не забудуть знущань.
Оперативно потрібні програми підтримки найбільш вразливих. Пункти обігріву. Соцслужби, які просто будуть здійснювати обходи.
Вузьке місце у багатьох – ліки.
Ще є трохи часу, щоб пройтися найпроблемнішими моментами і запросити допомогу.
Точно буде важко. Однак поки що немає підстав вважати, що тил обрушиться. Треба напружитися, щоб мінімізувати шкоду.
5. Що стосується фронту.
Проблеми – загальновідомі. Зведення читаємо у Костянтина Машовця.
Загальний контекст я описував.
У 2025 році у росіян було два стратегічні завдання: заблокувати постачання західної зброї і не допустити посилення санкцій. Обидва провалені.
Зброю десь із травня розблоковано. Що виключає військове рішення за розумних витрат. Будь-яка кампанія росіян буде йти не за планом.
Наприклад.
Очевидним наміром роскомандування на літо-осінь було створення умов, щоб зимову кампанію росармія починала з міст. Для цього планувалося змусити українські війська до відступу (під загрозою оточення) з Покровська, Костянтинівки, Дружківки, Куп’янська тощо. Щоб росіяни опинилися в більш-менш цілих містах, а наші – в полі.
Тактичні успіхи у росармії є, але явно гірші за план.
Виснаження і втома в українській армії величезні. Однак РФ зазнає великих втрат і не може навіть близько реалізувати перевагу в живій силі і не-дронах. Дрони багато чого зрівнюють, наші демонструють позамежну майстерність.
Тобто, для успіху російського задуму в альтернативній реальності має збігтися багато негативних факторів.
Якщо тил впаде, то… А якщо ні?
Якщо фронт трісне, то… А якщо ні?
Усе даремно, виходить.
6. Тепер додамо вишеньку.
Санкції проти Лукойла і Роснефти – це кілька місяців накопичувального ефекту, миттєво нічого не буде. РФ у цей період спробує адаптуватися всередині.
Але.
Товариш Трамп з інтервалом у півдня сказав таке:
- Вчитися на “томагавки” – 6 місяців;
- Путін добре почувається на тлі санкцій? Подивимося через 6 місяців.
Конспірологічна картина дуже струнка.
Кілька тижнів тому ефір заполонили умовні “томагавки”. У перекладі мовою реалполітик Трамп говорив буквально таке: я розглядаю можливість знищення експортних артерій РФ через Балтику і Чорне море, обмірковую політичне рішення, тому що мені набридли ці петляння.
Перед зустріччю із Зеленським Трампу подзвонив Путін, вочевидь, із вмовляннями не ухвалювати політичне рішення про знищення росекспорту. Трамп сказав: ну, давай зустрінемося і щось вирішимо.
Путін грубо наплював на Трампа. Трамп ввів санкції.
По суті, почався зворотний відлік у тій логіці, про яку я писав кілька днів тому.
Санкції проти нафтових гігантів сприятимуть зниженню частки російської нафти на світовому ринку (Путін особисто вибіг в ефір із криками, скільки РФ робить для світового паливного балансу, мовляв, не треба руйнувати. Тобто, підтвердив гіпотезу).
Що менша російська частка – то вища ймовірність розгрому портів із нафтоперевалкою. Бо від випадання російської нафти вже не буде шоку.
Як – це другорядні деталі.
Знаєте, що найстрашніше для росіян?
Навіть у разі якихось катаклізмів з Україною, їхній нафті буде вкрай складно відновити позиції.
Для Росії все котиться в руслі “нафта в обмін на продовольство”.
Це – запрограмований результат. Потрібні якісь радикальні заходи, щоб зламати цей сценарій…
7. Для нас ситуація не безвихідна, але варто тверезо оцінювати ризики.
Станом на зараз все виглядає так, що Путін готується зайти ще на один військовий цикл – приблизно до квітня.
Попереду – зима, яка стане справжнім випробуванням.
Щоб повернути контроль над обстановкою, Кремль може влаштувати щось зовсім бузувірське.
Принципове рішення щодо припинення вогню не буде ухвалено без позиції Китаю. А про неї ми дізнаємося за тиждень або пізніше.
Пєсков уже сказав, що “переговорна пауза занадто затягнулася”, звинувативши Україну в небажанні вести діалог. Тобто, Кремль спробував розіграти Трампа, злякався результату і намагається відповзати.
Дуже по-гегемонськи.
Джерело: OBOZ.UA
