Історики, звісно, ще будуть розбирати цей кейс: протягом понад півроку США з безпрецедентною пропозицією давали Росії можливість вийти з руйнівної пастки, в яку росіяни самі себе загнали.
Причому вийти не просто, а на почесних умовах — з червоними доріжками, зняттям санкцій, пропозиціями спільних проєктів і втішними призами.
Загалом, у війнах такого масштабу таке просто не трапляється — унікальний випадок, і від пропозицій такого рівня просто не відмовляються.
Звідси в багатьох була впевненість, що Путін погодиться, бо від добра добра не шукають, і це буквально максимально вдале віконце, в яке можна встигнути проскочити, поки двері пастки не зачинилися остаточно.
Але Путін не просто відштовхнув руку Трампа, а зробив це в максимально збоченій формі — знущаючись над ним і виставляючи блазнем перед усім світом.
Цікаво, що зетники і, ймовірно, просто байдужі громадяни РФ (байдужість = пасивне обслуговування курсу Кремля) справді сподівалися на якесь заморожування — це проглядало між рядків: від внутрішніх розмов до розмов, як то кажуть, на кухні.
І от мені цікаво — чи розуміють вони, наскільки їхній лідер схибив, на тлі того, що США повністю розблокували продаж зброї Україні за європейські гроші (де тільки один пакет від однієї країни може коштувати півмільярда євро) і тепер ще й запровадили й нові санкції.
Таке відчуття, що Путін немов грає в “хойку” — можна перепробувати купу сценаріїв і глянути: “а цікаво, як воно буде, якщо так?” — водночас ніби не розуміючи, що навіть у режимі “айронмена” в тебе немає права на помилку.
Що вже говорити про реальне життя.
Можливо, Путін усе розуміє, але банально не знає, що робити зі своєю військовою економікою і армією — буквально черню і непотребом, яке тримається в дисципліні тільки поки є активний фронт і драконівські методи.
Це не регулярні ВДВ-контрачі, яких можна просто повернути додому на ППД, і не хлопчики-призовники — тут буквально неясно, що робити з цією зграєю, як і що робити з військовою економікою і накопиченими протиріччями всередині самої РФ.
І якщо в цьому причина — тоді все стає на свої місця.
Історія знає чимало прикладів, коли військові машини не могли зупинитися, діючи буквально за інерцією і слідуючи військовій логіці, навіть коли було вже очевидно, що вони мчать у прірву.
Джерело: OBOZ.UA



