В Україні напередодні опалювального сезону експерти й урядовці знову говорять про можливі проблеми з накопиченням необхідних на зиму запасів газу. Тоді як паливний ринок зміг за час великої війни досягти вражаючих результатів.
Дефіциту бензину не буде, як і значних стрибків цін на стелах. Урядовому Штабу разом із “Укрзалізницею” та великими мережами АЗС вдалося за лічені тижні після початку повномасштабної війни зробити те, що ще нещодавно здавалось малоймовірним.
Ці дії не тільки врятували Україну від дефіциту палива, але й забезпечили стабільну роботу ринку на наступні роки.
Про те, як Україні вдалось досягти паливної незалежності від агресора та чи можливо було уникнути дефіциту на початку великої війни, – читайте в матеріалі OBOZ.UA.
Що важливо знати:
- Україна до початку повномасштабної війни залежала від палива з РФ та Білорусі;
- після початку повномасштабної війни більшість поставок було втрачено, а запаси (яких могло б вистачити на два тижні без ажіотажного попиту) знищував ворог;
- за лічені тижні Україні вдалось повністю стабілізувати ринок;
- дефіцит вдалося подолати за рахунок об’єднання зусиль відомих та “білих” мереж АЗС, “Укрзалізниці” та уряду;
- водночас “сірі” “розливайки” просто зникли з ринку, перечекали й з’явились, щойно ситуація стабілізувалась;
- паливний ринок продемонстрував унікальний випадок, за якого уряд разом із бізнесом зміг швидко подолати кризу.
Україна втратила левову частку поставок: що відбулось після початку великої війни
Коротко про головне:
- Європейські маршрути лише формувалися, але їхня пропускна спроможність була вкрай обмеженою. Тож замінити паливо з Білорусі та РФ було вкрай складно;
- після початку великої війни Росія почала знищувати запаси палива, атакувала НПЗ, намагалась повністю зупинити поставки;
- ситуація була катастрофічною: попит перевищував можливості імпорту в рази.
До великої війни з РФ, Білорусі та Чорним морем доставляли 85% дизпалива та 55% бензину, ці поставки припинились після 24 лютого 2022-го, розповідають OBOZ.UA в Міністерстві енергетики.
“На початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України ситуація на ринку пального характеризувалась нестабільністю та ознаками кризової ситуації”, – стримано коментують у міністерстві.
Президент Нафтогазової асоціації України Ярослав Старовойтенко пояснює: Україна була критично залежною від постачання з Росії та Білорусі: понад 60% дизеля, 37% бензину та майже половина скрапленого газу приходили саме звідти.
“З перших днів вторгнення ці канали були повністю закриті, морські порти заблоковані, а ракетні удари по нафтобазах знищили частину запасів. У березні ринок працював буквально “з коліс”, забезпечуючи потреби армії та цивільних у режимі виживання”, – згадує експерт.
Квітень став переломним: знищення Кременчуцького НПЗ і масштабні втрати інфраструктури зробили дефіцит палива тотальним. Європейські маршрути лише формувалися, але пропускна спроможність була вкрай обмеженою – різна ширина залізничної колії, нестача цистерн і бензовозів, черги на кордоні. Саме тоді українці вперше масово побачили нулі на стелах.
У травні криза досягла піка: попит перевищував можливості імпорту в кілька разів, а державне регулювання цін додатково стримувало трейдерів від постачання.
Уникнути дефіциту палива було неможливо
Коротко про головне:
- жодні запаси не могли б допомогти уникнути дефіциту;
- сірі “розливайки” просто закрились – вони не намагались ввозити паливо з ЄС і просто вирішили “перечекати”;
- водночас білий бізнес об’єднав зусилля з “Укрзалізницею” та урядом для того, щоб налагодити поставки з ЄС.
У Міненерго впевнені: Україна не мала можливості уникнути дефіциту палива завдяки запасам на початку війни. Жодні запаси не могли зарадити кризі. “Уникнути дефіциту пального на ринку упродовж травня-червня 2022 року не вдалося б, оскільки у перші місяці дії воєнного стану внаслідок точкових ударів по нафтобазах та нафтопереробних потужностях було втрачено значні запаси нафтопродуктів і можливості їхнього виробництва”, – впевнені в Міненерго.
У Нафтогазовій асоціації України, яка об’єднує ключові компанії галузі, підтверджують: комерційні запаси операторів покривали максимум два тижні середнього споживання. З початком війни ці обсяги були швидко вичерпані: попит зріс за рахунок армії, волонтерів, критичної інфраструктури та внутрішньої міграції.
Разом з тим більшість водіїв намагалась заправити повний бак і зробити невеликі запаси, перевезти родину подалі від зони бойових дій, а удари по нафтобазах і Кременчуцькому НПЗ призвели до фізичної втрати частини резервів.
“Ключова проблема полягала у неможливості оперативно відновити ці вичерпані резерви та задовольнити попит, який стрімко зростав. Блокада портів і руйнування внутрішньої інфраструктури змусили Україну терміново перебудовувати імпорт на західний напрям. Проте логістика через ЄС мала низку системних обмежень”, – пояснює Старовойтенко.
Прикордонні пункти працювали на межі можливостей. Бензовози змушені були стояти у загальних чергах як на в’їзд, так і на виїзд з України, що суттєво збільшувало час доставки. Разом з тим спостерігався дефіцит бензовозів, що відповідають європейським стандартам, водіїв, ліцензій та дозволів на перевезення небезпечних вантажів, а також дозволів на перевезення територією ЄС.
Ще одна проблема – відмінність залізничних колій (вузька в Європі, широка в Україні) вимагала або заміни колісних пар, або переливу пального на кордоні. Це потребувало додаткових терміналів, персонал, цистерн та часу.
Насамкінець – європейські нафтопереробні заводи не були готові покрити попит на пальне, який стрімко зріс в Україні, що створювало додатковий тиск на ринок. Через знищення українських нафтобаз країна втратила можливість накопичувати значні запаси. Це змусило працювати у режимі “з коліс”.
Мережі АЗС та уряд зробили майже неможливе: як вдалось вийти з кризи
Коротко про головне:
- “сірі” наливайки знову з’явились на ринку, але тільки після того, як ситуація повністю стабілізувалась;
- Міненерго визнає: саме великі мережі АЗС змогли домовитись з європейськими постачальниками та швидко компенсували потреби ринку;
- державі вдалося створити умови для того, щоб мережі АЗС змогли ввозити паливо у нових реаліях, та ліквідувати частину бюрократичних перепон.
Міненерго визнає: значний внесок у подолання дефіциту зробили мережі АЗС. Саме вони домовлялися з європейськими постачальниками про поставки додаткових об’ємів палива. Українські мережі АЗС також купили додаткові автоцистерни та організували швидку доставку палива в Україну.
“Учасники ринку нафтопродуктів вжили оперативних заходів щодо проведення масштабної роботи з європейськими виробниками моторних палив для укладення коротко- та довготермінових контрактів із постачання додаткових обсягів в Україну; щодо закупівлі додаткових автоцистерн та організації швидкої доставки палива в Україну; організації поставок з використанням на митниці “зеленого коридору”; доставки залізницею і автотранспортом до споживачів”, – заявили в Міненерго.
Варто зазначити, що ситуацію рятували саме білі та відомі мережі, які платять податки та беруть на себе відповідальність. Сірі “розливайки”, які не платять податків, працюють в “сіру”, з ринку після початку великої війни просто зникли. Вони нічим не ризикували й чекали, коли ситуація стабілізується. Зараз вони знову пропонують свої послуги.
Після лютого 2022-го саме гнучкість і швидкість дій відомих учасників ринку дозволили Україні уникнути затяжної паливної кризи. Оператори АЗС і трейдери фактично з нуля перебудували всю систему імпорту: організували постачання через Польщу, Румунію, Словаччину, Угорщину, створили маршрути через Дунайські порти, залучили баржі та невеликі танкери дедвейтом 2-6 тис. тонн, які до цього майже не використовували.
“Мережі збільшили парк бензовозів, інвестували у нові логістичні рішення й активно координувалися з урядом, Нацполом для оптимізації черг на кордоні (як ми вже раніше зазначали, бензовози стояли в загальних багатокілометрових чергах на в’їзд та виїзд з України, лише згодом були організовані для них “зелені коридори” із супроводом Нацполу)”, – розповідає Ярослав Старовойтенко.
Крім того, бізнес оперативно адаптував договірну політику та фінансові умови, щоб у кризових умовах забезпечити передоплату європейським постачальникам і гарантувати сталість ланцюгів. Учасники ринку також активно працювали з урядом: просували “зелені коридори” для автоцистерн, спрощення митних процедур, скасування адміністративних бар’єрів на ціноутворення, а також спрощення переміщення бензовозів територією ЄС.
“Саме цей союз держави й бізнесу – коли кожна компанія брала на себе ризик і витрати – у підсумку дозволив до середини літа 2022 року зупинити дефіцит і поступово вивести ринок у стан відносної стабільності”, – розповідають в асоціації.
Задля подолання кризи уряд створив Оперативний штаб (його очолювала чинна прем’єр-міністерка Юлія Свириденко), який швидко напрацював низку змін. Зокрема, разом із Верховною Радою запроваджено спрощену систему оподаткування в частині скасування акцизів на паливо та зниження до 7% ПДВ.
Дозволили вводити в обіг пальне стандартів Євро-3 та Євро-4 і спростили ввезення моторного палива з країн, що входять до Європейського Союзу, скасували декларування, зміни роздрібних цін на пальне.
Багато було зроблено й “Укрзалізницею”. Після втрати портів і білоруського напрямку саме залізничні маршрути стали основою для завезення пального з ЄС. Компанія розширила пропускну спроможність на західних кордонах, переорієнтувала парк цистерн та організувала перевантаження на стиках колій різної ширини.
Україна досягла повної паливної незалежності від РФ і Білорусі
Якщо у 2021 році майже весь імпорт надходив залізницею (99%), то вже у 2022 році частка залізничних перевезень впала до 49%. Основним каналом став автомобільний транспорт – 33% імпорту бензину (проти 0% роком раніше), ще 18% забезпечував морський напрям.
Українські імпортери наростили автомобільні постачання, паралельно відновлюючи можливості залізниці: у 2023 році її частка вже склала 44%, а у 2024-му – 63%. Морський напрям, навпаки, поступово знизився з пікових 18% у 2022-му до 11% у 2024-му.
І тепер можливість повторення кризи 2022 року є вкрай низькою. Логістика адаптована: створено кілька паралельних маршрутів, включно з використанням Дунайських портів, розширено пропускну інфраструктуру на західних кордонах, збільшено парк бензовозів і цистерн.
Окрім того, бізнес та уряд мають відпрацьовані механізми реагування. Водночас ризики залишаються: ракетні удари по нафтотерміналах, блокування морських шляхів або пікове зростання попиту можуть локально створювати напруженість. Але завдяки диверсифікації джерел і накопиченому досвіду ринок уже не настільки вразливий до одномоментного “обвалу”, як це було у 2022-му.
Паливний ринок показав: спільні зусилля уряду та бізнесу здатні призвести до неймовірних результатів. При тому цей кейс також довів: у кризовій ситуації розраховувати варто лише на білий бізнес, який справно платить податки та бере на себе відповідальність.
Джерело: OBOZ.UA
